Артистка і викладачка Юлія Антипенко з Прилук розповіла, як підкорила Київ

Добавить новость

Вторник, 6 Августа 2024 14:29  |  Просмотров: 834

На світі є безліч цікавих міст і містечок, дивовижних куточків Землі, до яких особливо прив’язане чиєсь серце. У кожного є своя мала батьківщина - особливе місце, в якому ти з’явився на світ, вчився ходити, зростав. В ньому душа твоя набиралася сил, як у маминому садоч­ку бутон півонії, що наливався цілющою силою перед тим, як розцвісти, показати себе світові...



Юлія Антипенко народилася в Прилуках в родині культпраців­ників районного будинку культу­ри, тому, як-то кажуть, виросла просто на сцені. Батьки гарно співали, татко грав на бас-гітарі. Любов до музики і української пісні жила в ній з перших років життя.

Спочатку закінчила міську му­зичну школу по класу фортепіано, потім - диригентсько-хоровий факультет Чернігівського му­зичного училища, де навчалася складному академічному вокалу.

А потім вступила до Київського інституту культури і мистецтв на естрадний вокал. Затим ще й закінчила з «червоним дипломом» Київську Національну Академію керівних кадрів культури і мис­тецтв.

Роки навчання та напруженої праці, концерти, гастрольна діяльність та робота солістки в Академічному ансамблі пісні і танцю Державної Прикордонної Служби України сформували її як цікаву, талановиту, творчу осо­бистість.

Нині Юлія - викладач естрадного вокалу кафедри «Музичне мистецтво естради» Академії мистецтв імені Павла Чубинського у Києві.

Про шлях до Музики та успіху, про Київ, Україну та українську Музику, рідне місто і славетних земляків - монологи героїні сьогоднішнього матеріалу.

«Київ прийняв мене, і я йому вдячна за це...»

Моя дорога до Музики, до мрії була складною. Але я ніколи не зупинялася, ідучи по ній. Постійно вчилася, напрацьову­вала сценічний досвід, брала участь в конкурсі «Х- Фактор», шукала себе.

Вдячна Києву за те, що він мене прийняв, бо, мабуть, відчув, що я його полюбила всім серцем. Відповів взаємністю.
Місто прийме будь-кого, хто вміє працювати, хто наполег­ливий, цілеспрямований. Чесний до самого себе і обраної справи. Велике місто - місто можливостей, тут багато про­фесійних колективів, і це дає ріст і шанси на становлення в професії...



Навчаючись в університеті, поїхала до Миргорода, де про­ходив фестиваль-конкурс сучасного українського романсу «Осіннє рандеву», започаткований Народним артистом Укра­їни Мар'яном Годенко, і отримала там Гран-прі. Серед членів журі були працівники ансамблю Державної Прикордонної Служби України, які запросили мене на кастинг. Я його про­йшла і в 22 роки стала солісткою ансамблю. Пропрацювала в цьому прекрасному колективі 17 чудових років.

Ми об'їздили з виступами всі прикордонні застави, військові частини, співали не тільки для прикордонників, а й для ци­вільних. Я збирала оригінальні авторські пісні, свій репертуар, співпрацювала з поетами, композиторами, аранжувальни­ками. «Ой, ти ніченько.», «Мій коханий чорнобровий», «Мелодія кохання.»

Працюючи в ансамблі, співаючи з оркестром, а це не­ймовірне почуття! - я набула небувалого досвіду, пройшла сильну школу.

Але настав час, і мені захотілося іншого простору, нових емоцій. Тепер працюю в Академії імені Павла Чубинського. Разом зі студентами, з колегами беремо участь в благо­дійних концертах, збираємо кошти для ЗСУ. Виступаємо в госпіталях, реабілітаційних центрах для наших поранених, післяопераційних хлопців з передової. Інколи на локаціях, що поблизу фронту - просто на галявинці, в лісі. Підіймаємо їм настрій, даємо зрозуміти, як ми їх підтримуємо, шануємо і яка це честь - співати для них.

«Обожнюю Київ...»

Згадую своє перше побачення з Києвом. Батьки взяли мене, ще дитину, із собою до палацу «Україна», в якому звітувала наша Чернігівська область. В ньому виступали наші кращі творчі колективи. Я була зачарована концертом, виступами талановитих співаків, музикантів! Такі свіжі, нові враження звалилися на мене, ще маленьку дівчинку! Захо­тілося теж колись вийти на цю славетну сцену і заспівати! Для людей, для всього світу.
Мрія здійснилася. Я співаю на кращих столичних сценах.



Знаєте, я відчуваю теплоту Києва. Мені подобається Андрі­ївський узвіз, Поділ, Церква Спаса на Берестові - стародавня церква поблизу Києво-Печерської Лаври, пам'ятка архітек­тури XI—XII ст. Академія імені Павла Чубинського, заклад, в якому я нині працюю, знаходиться саме поряд з ними, в дивовижно красивому, казковому місці - на схилі Дніпра.
Люблю бувати біля пам'ятника актору Миколі Яковченку у сквері біля Національного драматичного театру імені Івана Франка, в наших Прилуках є схожий, де Микола Федорович зі своєю собакою.

Київ змінився, в ньому багато військових, багато хто з них на протезах, і це така невимовна печаль, біда.
Хочеться підійти до кожного , покласти руку собі на сер­це і сказати «Дякую». Але боїшся їх потривожити, здатися нав'язливою, не тактовною, хоч вони заслуговують величез­ної вдячності і пошани. Дітки підходять - вони більш сміливі і безпосередні. Лунають тривоги. Як і у Харкові, в Одесі, як повсюди. Але Київ живе, працює, сподівається, вірить.

«Українська музика - це велич і сила духу нашого народу, нації »

Безперечно, мені дуже сподобалося, як наші виступили на Євробаченні. Альона і Джери Хейл представили неймовірну композицію Teresa & Maria. Драйвовий ритмічний вокал, тут опера, старовинний плач, автентичні мотиви, сучасний реп.
Мурахи йшли. Гарна режисура номеру, в саму пісню за­кладено великий, глибокий сенс, і його зрозуміли в Європі. Дівчата потужно заявили про Україну, про те, що ми сильні, що хочемо жити, що не здамося.Україна щоразу вражає на Євробаченні.



Так, цей конкурс - непогана платформа, щоб заявити про себе, доволі яскравий майданчик. Щороку він змінюється. Співаки використовують все більш сучасні технології, більш яскраві візуальні ефекти, звук, аранжування, лазерні штуки. Але з конкурсу, мені здається, зникає душа, якась рідкісна родзинка, його особливість. Часи АВВА, Хуліо Іглесіоса, Се­лін Діон відійшли На ньому і Руслана, і Джамала, і Злата Огневич колись достойно виступали.

У нас, в Україні, багато талановитих яскравих співаків, музикантів. Тіна Кароль, Ірина Білик, гурти «Козак-систем», «Без обмежень».
Артем Півоваров - це стихія, водоспад, молода, яскрава кров у новітньому шоу-бізнесі. Він трансформувався, його
пісні чудово звучать українською мовою. Сучасний яскравий естрадний матеріал з сучасним звучанням. Є багато україн­ських виконавців і гуртів, які впевнено заявили про себе за кордоном, і постійно виступають у Європі, Азії, Австралії та обох Америках, широко представляючи Україну за кордоном, потрапляють у найпрестижніші музичні чати, грають з велет­нями світової музики на одній сцені.

А наші оперні співаки! А Національний заслужений україн­ський народний хор імені Григорія Вірьовки! Він розповідає світові, хто ж такі українці і який у них дух.

Сьогодні хор виступає і на лісових галявинах для військо­вих, і у європейських та українських концертних залах, які незмінно переповнені публікою. Всесвітня слава і аншлаги.

У Нью-Йорку, у концертному залі «Карнеги Холл», грає Академічний симфонічний оркестр Львівської національної філармонії.
А коли десь на європейській сцені звучить «Реве та стог­не Дніпр широкий», то люди встають, настільки це сильно, захоплююче.
Музика дає красу та естетичну насолоду, віру та надію, в ній велич та сила духу нашого народу, нації.

«Я пишаюся рідним містом та своїми земляками...»

Прилуки - це моя безумовна любов, це місто дитинства, чиста світла історія. Кожна вулиця, завулок, площа зайняли особливий куточок мого серця. В цьому місті мене ввели в прекрасний світ Музики. Я навчалася у гарних педагогів, та­ких, як Валерій Проценко. І їх було багато, таких прекрасних досвідчених вчителів у моєму житті.
Я старанно навчалася, брала участь у всіх міських, облас­них конкурсах, займала перші місця.
Світлана Петрівна Бірюзова, яка працювала завідувачкою культури спочатку в районі, а потім у місті, завжди підтри­мувала всі творчі колективи, вокалістів, дуже тепло стави­лася до них. Вона побачила і в мені перспективу, і просила моїх батьків - не ховайте її, хай йде навчатися у музичну школу. Вона завжди була чле­ном журі на конкурсах, чула, як я співаю. Я їй дуже вдячна за підтримку.

Пам'ятаю один з призів за перемогу в дитячому конкурсі - слоник з рожевими вухами, досі у батьків десь на шафі стоїть.

Прилуцька земля - благо­датна, благословенна земля. Вона дала світові багато тала­новитих людей, які прославля­ли і прославляють Прилуки. Поетеса Любов Забашта, відомий український актор Микола Яковченко, Володи­мир Іванович Бойко Заслуже­ний артист України, ведучий соліст хору імені Григорія Верьовки. За останні роки з'явилася ціла плеяда сучасних молодих акторів, художників, музикантів, що зростали в Прилуках.

На сцені Юля вже більше 20 років. Вона - переможець багатьох конкурсів, учасник авторитетних фестивалів. Багато і наполегливо працює й нині, постійно розвива­ється, вдосконалюється, записує нові пісні. Займається концертною, волонтерською діяльністю.

Ось нещодавно давали з друзями концерт у Херсон­ській області в бомбосховищі. Там у її виконанні звучала знаменита «Ой у лузі червона калина»...

Вона частенько виїжджає у «гарячі точки» і співає там. Щаслива, коли бачить щасливі очі хлопців. Правда, спочатку вони дуже зморені, навіть трішки байдужі, але потім, під час концерту, - оживають, відтаюють, втома відходить, очі починають світитися.

Вона сприймає кожен свій вихід на сцену і виступ, як велику удачу сьогодні. І навіть справжнє благословення, бо вона і її колеги - живі, вони співають, а їх слухають. І у тих, хто їх слухає, теплішає на серці, і, може, вже не так болять рани, і вже не так страшно.

Можливо, колись і вона стане всесвітньо відомою, бо має прекрасне мецо-сопрано з діапазоном в 4 октави. А кому ж, як не їй? Недарма класик говорив, що кращі люди народилися і виховувалися в провінції, а це вже потім сяяли у столицях.
Світ її захоплень в родині, в рідних і близьких людях, в сімейному затишку. А головна справа і любов її життя, звісно ж, Музика.
Коли вона співає, то з її душею трапляється щось таке, чого не вимовити словами...На сцені вона щаслива і впевнена, що жити — варто!

Джерело: газета “Прилуччина + Прилучаночка”, Лілія Черненко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: