Викладачка англійської мови Аліна Єфіменко з Cосниці хоче пристроїти покинутих котиків

Добавить новость

Воскресенье, 19 Февраля 2023 16:41  |  Просмотров: 4669 | Обновлено 23 Февраля 2023 16:05

Викладачка анг­лійської і україн­ської мови Аліна Єфіменко за­кінчила курси і склала іспити в Кембриджському Університеті. В її класі є учні, яким уже під п’ятде­сят. А ще Аліна Миколаївна дуже любить тварин. Колись її рідні в лісі знайшли по­кинутих цуценят і врятували їм жит­тя. Маючи вдома трьох котів, через добре серце, за­брали з притулку кішку Шейлу. Зараз в будинку живе сім котиків. І двом дівчаткам Кнопі та Чернусі Аліна Єфіменко шукає нових господарів і віддасть в добрі руки на вигідних умовах.



Ось і настав Новий рік. Важкий, як ніколи. Ми боялися, плакали, хвилювали­ся. Багато разів здавалося, що це кінець... Вистояли! І в рутині війни не загуби­ли себе, не перестали любити! Навпаки! Хочеться розпочати рік з доброго, хоро­шого і хай ця розповідь про чуйне серце хоч на мить зігріє вас теплом. Тож зна­йомтесь! Аліна Єфіменко сосничанка. Вона вчитель української та англійської мов і веде приватні уроки. Навчалась в Сосницькій гімназії і тоді її мрії аж ніяк не мали нічого спільного з мовами, хоча в школі з ними була на «ти». їздила на все­українську олімпіаду з української аж до Донецька. Та і мама Катерина Іванівна вчителька молодших класів і все життя пропрацювала, навчаючи діток. Після 11 класу, коли постав вибір ким бути, Аліна вирішила стати перекладачем і всту­пила до Глухівського педагогічного університету на філологічний факультет. Згодом попросили позайматися з дітками. Стало цікаво і Аліна Миколаївна по­чала розвивати свої знання ще більше. Почала проходити різні курси, серед них Кембриджський університет, де склала іспит і отримала міжнародний сертифі­кат вчительського викладання.

Зараз в неї свої «класи». Є багато діток. їм дуже подо­бається, що Аліна Миколаївна займається з ними в ігро­вій формі. Так вони краще запам’ятовують, - каже 34-річна викладачка.

- Зараз іноземні мови хочуть знати все більше людей. Серед моїх учнів є й ті, яким під п’ятдесят. Отже вчитися ніколи не пізно. Я сама зараз займаюсь в групі з викла­дачкою, у якої високий рівень англійської мови, щоб і мій рівень був вищий, ніж є, - розповідає Аліна Миколаївна. «Я займаюсь зі своїми дітками по підручниках британ­ських видань. З методичної точки зору, вони краще під­ходять, ніж ті, що зараз в наших школах. Є багато здіб­них діток, мову хапають просто на льоту. В університе­ті ми проходили німецьку і французьку, та через погли­блення англійської багато часу їм не відводили, - розповідає Аліна Миколаївна.

ПО ГРИБИ ПІШЛИ,ТА ІНШЕ ЗНАЙШЛИ

- Моя сестра Юля, старша від мене на 10 років, теж пе­рекладач. Вона жила в Чернігові, але під час окупації ви­їхала з сином Максимом до Швеції. Їй пощастило знайти роботу, і саме знання мови допомогло. Я залишилась тут, адже дома батьки, їх не кинеш. І мої домашні улюблен­ці, яких дуже люблю, - розповідає Аліна Миколаївна.





Колись родина Єфіменків тримала господарство, сади­ла городи. Тоді дітей вчити треба було. Ще минулого року виростили бройлерів, але через війну цьогоріч вирішили не купувати молодняк. Зараз на подвір’ї тільки звичай­ні кури. А ще є дві собачки - Дік і Ніца. І потрапили вони сюди просто дивом. Років 6 тому батьки восени поїха­ли в ліс по гриби і натрапили на чотирьох новонародже­них цуценят. Нелюд, інакше не назвеш, завіз їх до лісу і залишив помирати голодною смертю. Холодні та голод­ні, вони жалібно скавчали. Батьки привезли їх додому. Ми купили пляшечки з сосками і з них годували малюків.
На жаль, двоє померли, а двійко нам вдалося виходи­ти. У нас раніше жила собака. Дядько привіз нам чорно­го тер’єра жіночого роду. Її звали Ніца - так її назвав ко­лишній господар і ми не стали нічого міняти. Мама Ніцу дуже любила. Та сталось так, що через хворобу вона по­мерла. Саме тому дівчинці і дали її ім’я. Є три коти: Том, Рана і Луна. Дві наші кішечки стерилізовані. В місцевому притулку, одну кішечку ніхто не хотів брати. Мені її стало шкода і я принесла її додому. Назвали Шейла. Ось тільки через війну не встигли її стерилізувати і вона віддячила нам за добро, привела аж шість кошенят, - з посмішкою розповідає Аліна Миколаївна. Трьох забрали. Одна кішечка потрапила в Масалаївку і я дала тій жінці гроші на стерилізацію. Залишилось трійко: котик Арчі, якого зали­шили собі, і дві кішечки трьохмасні Кнопа і Чернушка.

Давала об’яву в фейсбуці, що віддам їх в добрі руки, але бажаючих не виявилося. Якщо такі знайдуться, я дам по 500 грн. на кожну на стерилізацію, аби тільки в них був новий дім і щоб вони не створювали проблем з потомством. Їх ще рано зараз стерилізувати - їм має бути по півроку. Котики наші мають всі різні характери. Том - добряк, усіх приймає. Луна теж добра, але стра­шенна боягузка. Навіть від паразитів обробити спокійно - то буде труситись. Хоча на Шейлу, коли її принесли, ри­чала. А зараз всі, як одна родина. Вилизують один одно­го. Взимку в хаті не всі ночують. Дехто до дверей і про­ситься, щоб випустили. А влітку поїли і в хату не заже­неш. Їдять все - не вибагливі. Зараз усіх муркунів семе­ро, трохи багатовато. Ми не планували стільки, та вже так сталось, - з любов’ю розповідає Аліна Миколаївна про своїх пухнастиків.

КОТИКІВ В РОДИНІ ЄФІМЕНКІВ ЛЮБЛЯТЬ ВСІ

Батько Микола Володимирович лю­бить їх погладити. Пухнасті добро від­чувають і відпові­дають взаємністю. Частенько на поріг ми­шок приносять, щоб господарі побачили і похвалили. І темни­ми вечорами веселі­ше, коли хтось мур­коче біля тебе, або на тобі. Любити тварин - це заспокійлива те­рапія. Зараз так ба­гато тривог і поганих новин, що багато лю­дей намагаються від- волікти себе від них.

Аліна Миколаївна пе­ред Новим роком купи­ла трохи книг. «Тепер у вільний час буду чита­ти. Колись в університеті доводилося прочитувати дуже багато. Я і зараз постійно читаю методичні підручники. Робила це із задоволенням. Тепер започаткувала свою бібліотеку і буду її збільшувати художньою літературою. Люблю різні жанри, тому книги будуть різні», - залюбки ділиться планами на майбутнє Аліна Миколаївна.

Ось така добра розповідь про вчителя іноземної мови, яка навчає, навчається, любить дітей, тварин, читати і просто любить життя. Кажуть, що Новорічні свята прино­сять дива. Ми всією Україною на Новий рік загадали єди­не бажання - щоб закінчилась війна. Хай воно здійснить­ся скоріше. Воїни повернуться додому, рідні заспокоять­ся. І можливо до чиїхось добрих рук потраплять Кнопа і Чернушка і в них буде новий дім, де їх будуть любити. Так хочеться, щоб наша перша історія мала щасливий хепіенд! Телефон для звернень 050-664-34-17.

Джерело: газета “Вісті Сосниччини”, Наталія МАТВІЄНКО

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: