У Парафіївській громаді є свій Іван Піддубний — це чемпіон світу Микола Сенчик

Вісімнадцятирічний Микола Сенчик є абсо­лютним чемпіоном світу з української боротьби на поясах, чемпіоном Євро­пи та дворазовим чемпіо­ном м. Києва, де зараз живе і навчається. На хви­линочку, усі ці перемоги він здобув минулого року. Загалом же у цьому виді спорту він п’ять років.



На фото Микола Сенчик

Тренує хлопця Дмитро Лахно, заслужений тренер України, суд­дя міжнародної категорії, майстер спорту Радянського Союзу з бо­ротьби дзюдо та самбо. Підготу­вав: 6 заслужених майстрів спорту України, 15 майстрів спорту між­народного класу, понад 50 майс­трів спорту України. Нагороджений державною медаллю «За працю та перемогу».

У тринадцять років Микола важив сто п’ять кілограмів

До Дмитра Лахна сина привела мама. Було це у Власівці 2018 року. Опасистий підліток, як і багато його однолітків, весь вільний час прово­див вдома та за іграми в інтернеті.

- Я побачив товстенького, кру­гленького хлопчика, який при зро­сті 170 см важив 105 кілограмів. Це була дитина сучасного світу. Якби ми з ним не почали займатися, то сьогодні він важив би усіх 150 кіло. Натомість щоденні заняття спортом дали позитивні результати: сьогод­ні хлопець в оптимальній для свого віку і зросту формі: при зрості 175 см. важить 100 кілограмів. Дякую усій його родині, що були небайдужими до хлопця, - говорить про свого вихованця Дмитро Лахно.



На фото Дмитро Лахно

- Я радий, що Дмитро Миколайович взяв мене під свою опіку, - розповідає чемпіон світу Микола Сенчик. -

Українською боротьбою на пасках займаюся п’ять років. Мені подобається цей вид спорту, бо тут можеш застосувати силу, яку ти розвиваєш довгий час. Зараз я навчаюся на другому курсі Державного торговельно-економічного університету. Тому виступаю на змаганнях за свій виш і Київ. Чемпіонат світу, де я став чемпіоном, проходив у польському місті Бельсько-Бяла у листопаді 2023 року.

- На фото видно, що твій суперник більш досвідчений, важчий і міцніший. Як вдалося перемогти його? - поцікавилася у Миколи.

- Я його забігав, - скромно відповів Микола. - На тренуваннях він мене легко піднімав.

Особливістю цієї боротьби, зазначив тренер Дмитро Лахно, є те, що суперника треба покласти (приземлити) на третю точку: на коліно, спину, бік.

Наразі Коля Сенчик має найвищий з можливих титул. Перемоги ще у двох чемпіонатах світу можуть принести йому омріяне звання заслуженого майстра спорту. Наразі він є майстром спорту міжнародного класу.

Я побажала хлопцю вибороти й звання олімпійського чемпіона.

- Ви не одна бажаєте Миколі стати олімпійським чемпіоном, та поки що українська боротьба на пасках не входить до олімпійських видів спорту, - підправляє мене Наталія Михайлова, секретар Всеукраїнської асоціації боротьби на поясах. - Можливо, у майбутньому це правило змінять. Хочеться сподіватися на це.

Цю боротьбу практикували ще козак

Українська боротьба на пасках - це забуте заняття ще наших пращурів-козаків. А найвідомі- шим борцем з цього виду спорту був чемпіон чемпіонів Іван Піддубний. Непереможний борець, який 54 роки, боровся і вигравав усі бої. А починав він виступати у цирку, демонструючи українську боротьбу на поясах.

Дмитро Лахно провів короткий екскурс в історію.



- Національна українська поясна боротьба як засіб фізичного виховання була поширена на території України до першої світової війни (1914 р.). У період СРСР українська поясна боротьба як і багато національних видів спорту інших республік, що входили до складу СРСР, зазнавали гоніння. Розвивалися в основному види спорту, що входять до олімпійської програми. Водночас боротьба за пояси була невід’ємною частиною у національних святах на території України.

Після розпаду СРСР в Україні (1994 рік) було здійснено спроби відтворення національної української боротьби: вивчення історичної спадщини національної української боротьби; складання програми початкового навчання; спортивні правила змагань.

1995 року проведено перший чемпіонат з національної української боротьби («за паски»). За три роки у Києві провели перший міжнародний турнір національної української боротьби.

У 2007 році на перших Європейських іграх (м. Київ, Україна) національна українська боротьба була представлена як показовий вид спорту.

2010 року в Україні створена Всеукраїнська федерація національної поясної боротьби, яка регулярно проводить національні чемпіонати серед чоловіків та жінок з української поясної боротьби. Цього року учень Дмитра Лахна Геннадій Коптєв виграв срібло міжнародного чемпіонату.

16 червня 2020 року створена Всеукраїнська федерація української боротьби на поясах.

У липні 2021 року було проведено перший офіційний чемпіонат Європи з української національної боротьби на поясах у м. Вільнюс, Литва.

У жовтні 2021-го відбувся перший офіційний чемпіонат світу (м. Львів, Україна). На сьогодні уже провели три офіційні чемпіонати світу з української боротьби на поясах.

Забрати дітей з вулиці

Українська боротьба, на жаль, не розвивається на території Чернігівської області. Більш поширена вона на заході України. Поширені відділення у Києві та Київській, Вінницькій, Хмельницькій, Тернопільській областях, зауважує співрозмовник, який має 44 роки тренерського стажу. Із власного досвіду знає, що з роками покоління стають дедалі слабші, все важче дітей залучити до спорту. А порожнеча заповнюється алкоголізмом і наркоманією. Тому пропонує тренерам звернути увагу на цей вид спорту, відкривати у спортивних школах секції української боротьби, щоб забрати дітей з вулиці.

- Якщо у Парафіївці відкриється спортивна школа - це буде великий плюс і для молоді, і для громади, - насамкінець зазначив Дмитро Лахно. - Тим паче дітей тут багато. І це не така складна задача, щоб відкрити відділення. Викладачами можуть бути тренери зокрема із самбо, дзюдо, вільної боротьби... Навчальна програма є, вона розроблена міністерством спорту. Є методички, за якими працюють секції української боротьби на пасках. Треба мати лише бажання і спонсорів, які б допомогли розвинути цей вид спорту. Бо нині без фінансування розвиток неможливий. Чомусь мені здається, що у Парафіївці зможуть популяризувати українську боротьбу на поясах. Тим паче, що вони уже мають свого чемпіона світу - Миколу Сенчика.

Джерело: газета “Трудова слава”, Ніна Наливайко, фото телеканалу "Прилуки"

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: