Аня Герез вміє робити букети троянд до чаю
У Сосниці, в неймовірно красивому містечку, де на золотій сосні живе ведьмідь, що виконує бажання (до речі, один єдиний в Чернігівському царстві), мешкає собі скромна дівчина Аня Герез! За віком принцесі 25 років. На вигляд - Дюймовочка, ніжна і тендітна. За вдачею - Попелюшка, все вміє, все зробить, тільки принц її ще не знайшов (агов, синку, щастя своє не проспи). За розумом - Василиса Премудра, бо мала найрозумнішого діда, що перечитав всі книги в бібліотеці і вчив онуку тому, що знав. А ще бувало, Аня перетворювалася на Червону шапочку - сотні разів відправляла її бабуся однією і тією дорогою в бібліотеку, щоб онука принесла книги дідусю, адже поважний вік вже не дозволяв йому далеко ходити. Подобалась їй ця подорож у будинок з тисячами книг. Привітні працівники, а не вовк, завжди щиро зустрічали дівчину. Тільки тоді Аня ще не здогадувалась, що в майбутньому особисто для неї бібліотека набуде іншого статусу - ніби карета з гарбуза - вона сама буде там працювати. А поки вчилась в школі, підростала, як і всі діти - мріяла і мріяла:
- Ким тільки я не хотіла бути, список мінявся майже щотижня,- сміється Анна. Був час, що думала про медицину і бачила себе лікарем-хірургом або патологоанатомом (тут вже без жартів, та мабуть в цьому є щось від казки про Кощія безсмертного). Рідні спокійно це сприймали і не жахались. Мабуть, розуміли: доки настане час справжнього вибору, будуть інакші бажання. Так і вийшло. Підростала і почала трохи боятись уколів, порізів. Хоча і зараз би попри все те пішла б на розтин, але чи витримала б. Були думки і про вихователя. А тоді більше бачила себе офісним працівником з паперами. Після школи наш технікум, а тоді закінчила Чернігівський політехнічний інститут. Не так давно почала працювати в бібліотеці, - розповідає дівчина.
Окрім бажання займатись паперами, є в дівчини одне хобі, яке зачаровує з першого погляду - це букети з незвичайних квітів. І тут вийшло, як у казці про Івасика Телесика.
Якби дід човника Івасику не зробив, то і не ловив би він рибки. А дід, виходить, ще той майстер. Так і в цьому випадку. Тільки майстром виявилась мама дівчини, Тетяна Петрівна, що працює вихователем у дитячому садку. Та її перша освіта - кондитер. Вона з юних років випікала різні тістечка, печива, тому і обрала «солодку» професію. Хоч в кулінарії працювати не довелось, та робота вихователя їй не завадила бути кондитерським майстром на власній кухні і готувати смаколики для рідних.
- Мама весь час щось пекла, скільки пам’ятаю, - розповідає Анна. - Не тільки на свята, дні народження, а і в буденні дні постійно готує торти, пиріжки. І мені це подобалось. Десь в 14 років я самостійно почала готувати торти. Колись і бабуся пекла бісквіти. В нашій родині є свій «фірмовий» торт - його робимо найчастіше. Та крім нього постійно експериментуємо. Як тільки натрапили в інтернеті на новий тортик, зберігаємо його і обов’язково спечемо найближчим часом. Креми перепробували різні: з маслом, зі сметаною, зі згущеним молоком і так далі. Та найчастіше робимо заварний. Особливо він підходить до шоколадного бісквіта. Мої друзі знають про мою любов до тортиків, і бувало, що просили подарувати на день народження подарунок, випечений власними руками. В нас і насадки різні є, щоб прикрашати, і у мами гарно виходять квіти з крему, - розповідає Анна.
Якось Тетяна Петрівна купила спеціальні форми, щоб робити квіти з шоколаду. Аня зацікавилась, що ж з того буде? Результат вразив - вийшов неймовірний букет троянд, з якими можна попити чаю. Обгорнула його і подарувала вчительці англійської мови, з якою підтягувала знання. Ну, звісно, такий незвичний подарунок побачили інші викладачі і були в захваті. Варто додати, що дівчина єдина в місцевості, хто почав створювати «солодкі букети», тому слава поширилася дуже швидко і з’явились бажаючі купити їх в подарунок. Вже більше року вона робить шоколадні букети на замовлення і на рахунку близько трьох десятків незвичайних композицій.
Справа ця трохи затратна, адже тільки форми купуються один раз, а все інше потребує постійних закупівель. Головний компонент - це спеціальний бельгійський шоколад, над яким ще треба добре «почаклувати», щоб пелюстки виглядали реалістично:
- Вперше хвилювалась, чи вийде в мене. Все ретельно зважувала на кухонних вагах до точності. А зараз вже роблю це спокійно. Хоча обережність треба постійно, щоб жодного пелюстка не пошкодити, - каже дівчина. - Для того, аби зробити вже готовий букет, потрібно два дні. Шоколад у формах повинен добре остигнути. В нього ставлю дерев’яні палички, які слугують стеблом. І слідкую, щоб вони зафіксувалися правильно, доки не охолоне і схватиться солодка маса. Мінімум дві години не можна чіпати при охолодженні. Та були «швидкі» замовлення, що доводилось все повністю робити за один день. Замовникам показую фото своїх робіт, де вони обирають той чи інший варіант, адже всі букети різні. Бували випадки, коли люди не змогли вибрати щось конкретне, бо подобалось декілька і просили зробити букет або корзинку з квітами на мій розсуд. Признаюсь, що найбільше люблю такі замовлення, адже тоді моя фантазія виходить за межі чітких кордонів і я творю. Найчастіше замовляють до дня закоханих, до жіночого дня в березні. А так на дні народження. Робота коштує в середньому 400-500 гривень. Це оптимальна ціна для місцевого населення, адже такі ручні роботи зазвичай дорожчі. Мінус затрати на матеріали, адже повністю все треба купити: шоколад, корзинки, обгортки для букетів, присипки і так далі. Якщо відмінусувати затрати, то вийде такий собі бізнес - скоріше хобі в задоволення, - жартує майстриня.
Як не дивно, та серед замовників більше жінок, ніж чоловіків (в чому справа, чоловіки? Скажу по секрету, що нам, жінкам, дуже подобаються солодкі букети під келих шампанського. Це ж яка романтика з’їсти букетик удвох! Будьте певні!).
А ще струнка красуня вишиває гладдю на футболках патріотичну вишивку: герб, карту України і так далі. До речі, в школі трудове навчання було найулюбленішим предметом (а хто любить роботу, той і розтин зробить без турботи - жарт). Анна любить читати фантастику, антиутопію. Та якщо книга з початку не зацікавила, то так і залишиться не прочитаною. А ось її дідусь Петро Артемович Єфіменко мав іншу вдачу і цікавився виданням до останньої сторінки. Мабуть, не залишилося в бібліотеці тієї книги, яка б не побувала в його руках. На жаль, мудрий чоловік вже покинув цей світ в літах.
- А ось дріжджове тісто для мене щось недосяжне. Мені легше торт спекти або тістечко. З ним «дружить» мама і каже, що це дуже легко. Можливо, і я колись доросту до рівня пирогів, - жартує дівчина. - Все може бути. З роками особисто в мене проходять зміни. Стала любити природу. Яка ж у нас краса. Сосниця вся гарна, та я живу на Покрові і вважаю свій район наймилішим. Ось тобі річка, молодий березовий гай, квітучий луг, озера. А ще полюбила землю. Вдома посадила абрикоси, черешню, яблуні. Люблю працювати на результат, тому віддаю перевагу не квітам, а саме деревам, щоб отримувати плоди. В нас урожай малини цьогоріч видався щедрий. Це ж яке було задоволення щедро прикрашати нею торти. Джемів чимало закрили в банки. Навіть з сапою мені подобається працювати в городі - отримую від землі енергію (хлопці, це вже справжній скарб! Даю підказку, що взята книга в бібліотеці може стати вашим талісманом на щасливе життя). В дворі ріс виноград, та сорт не дуже. Викорчували і посадили новий. Ось чекаємо, що ж воно з нового буде, - ділиться Анна.
Попри те, що в родині постійно щось солоденьке на десерт, дівчина має ідеальну фігуру і ні грама зайвого кіло. Чудові форми і у мами з бабусею.
- Ми на дієтах ніколи не сиділи. Генетика дозволяє нам їсти все, - жартує.
Ось така чарівна фея живе в Сосниці. Мила, добра, має чудове почуття гумору, золотий характер і такі ж руки (хлопці,це джекпот). Мила красуне, наперед просимо пробачення, що трохи дозволили собі жартів. Твої роботи дійсно казкові, від них віє чарівністю. В переддень Нового року розповідь про тебе на мить повернула нас в ту атмосферу, де нема війни. Дякуємо! Хай щастить!
Джерело: газета “Вісті Сосниччини”, Наталія Матвієнко
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.