Колишній вчитель математики Олександр Федорченко вирощує чудо-овочі, які вражають усіх

Добавить новость

Суббота, 2 Декабря 2023 20:27  |  Просмотров: 4869

Людина не може все життя прожити в одних і тих же енергіях, думати сьогодні так, як вчора. Вона змі­нюється з роками, з набутим досвідом, з обставина­ми. Змінювати себе, трансформуватися в більш до­сконалу особистість, відкривати для себе щось нове і стверджуватись в цьому новому - це так природно й круто! При цьому людина, яка змінюється, залиша­ється вірною собі, вірною тій самій головній парадиг­мі, що живе в її душі з часів пращурів. Вона не зраджує ні серцю, ні долі, ні дідівським, ні батьківським запо­вітам - вона сміливо йде по життю і робить справу, яку обрала, літає в тому небі, в якому почувається вільною, в якому їй легко дихається.



Олександр Федорченко з Білорічиці після закінчення Ніжинського педагогічного інституту імені Миколи Гоголя дев'ятнадцять років пропрацював вчителем математики Жовтневської школи - до її закриття.

Питання, чим займатися далі, взагалі-то не стояло, бо вже й до цього займався вирощуванням помідорів, а з 1999­го року вів записи в щоденнику (щоденник перетворився на солідний каталог), в яких фіксував свої спостереження над цими цікавими рослинами, над тим, як поводиться той чи інший сорт томатів у чорноземі та суглинку наших широт, які секрети догляду дають найкращий результат...

Ще в дитинстві, гостюючи в Погребах у рідного дядька (він був агрономом), зацікавлено слухав його розповіді про те, чим займається його родич.

У розмові зі мною Олександр зізна­ється, підсумовуючи, що вирощувати томати почав двадцять років тому, а десь останні шість років він робить це для розповсюдження насіння, яке роз­силає по всій Україні. У цьому році, до речі, найбільше запитів на його насіння надійшло з багатостраждальної Бучі, а це свідчить про те, що люди нама­гаються забути про трагедійні події, повертаються до життя, до землі, почи­нають вчитися жити далі.

Колекціонуючи сорти помідорів (в каталозі їх понад 600), він кожного року додає все нові і нові сорти. У цьому році висадив на своїй присадибній ділянці понад 1000 кущів томатів 350 сортів, 115 з них - новинки. Серед них шість від селекціонера, з яким він потовари­шував, Олексія Кулика із Сумської об­ласті, це: «Джавелін», «Охтирський», «Ніка». Решта - перевірені сорти, які вже йому добре знайомі і які дають гар­ний врожай. І які найчастіше замовля­ють ті, хто займається городництвом.

На власному городі він також виро­щує на насіння 10 сортів перцю та до 60 сортів баклажанів.

Олександр Федорченко під помідори виділив чотири сотки - у 41 рядку ро­стуть 1030 кущів. Говорить, що кожного року змінює місце - саджає то по один бік городу (саме стежинка, по якій ми йшли до його помідорової плантації, розділяє ці дві ділянки), то по інший.

Щоб земля відпочивала і набиралася сил. Свої томати він називає ніжно - «помідорчики», «томатики»...

Роботи у Олександра на весь рік вистачає - встає він рано, лягає пізно. Вирощування цих смачних круглобоких овочів перетворюється на якийсь кропіткий магічний про­цес, постійну працю і хвилювання, вічний пошук нових ідей і сортів, на вперту селянську наполегливість і хоробрість для експериментів. Якась невпинна філософія безкінечності, яку Олександр створив і з радістю живе в ній.

Зазвичай, насіння він висіває у ящики на початку березня (до 2000 зернят), в кінці квітня пересаджує їх у парник, а десь з 15 травня і до кінця місяця вже у грунт.

Паралельно щомісяця йдуть інші роботи заради «томатиків», бо вони, як діти, потребують різнобічної постійної уваги.
Допоки розсада вдома, у ящиках, він користується фіто-лампою, щоб рослини виростали міцними, щоб їх стебла не були тонкими та занадто високими - розсада повинна бути якісною.

Він взагалі націлений на якість, бо в Україні є багато та­ких, як він, колекціонерів, що пропонують насіння томатів, тобто - вибір широкий. Щоб гідно конкурувати, не втратити авторитет і самоповагу, треба споживачеві відправити саме якісний продукт. Його насіння повинне бути найкращим та за доступною ціною...

А ще воно повинно обов'язково гарно вродити на ділянці того господаря, який у нього придбав той чи інший сорт. Його найщиріше бажання - щоб всі українські городи, вся наша земля рясніли гарними врожаями, а люди гордилися, раділи їм.
А є ще й прополка, поливка, коли рослини вже в землі, потрібно їх пасинкувати, з червня - підготувати стовпчики і підв'язати, щоб стебло росло і почувалося впевнено.

Найбільше роботи у нього з'являється у серпні, каже Олександр, коли рослини починають давати плоди. Колись один з помідорів - це був його небувалий успіх - важив 1 кілограм і 213 грамів!

Невелика їх частина йде на їжу та консервування, вся інша, левова частка - на насіння.

Після дозрівання плодів починається інший, дуже відпо­відальний період - збір насіння.

Ранніми сортами він займається вже з кінця липня, більш пізніми - з середини серпня до середини вересня.
Цією, майже головною справою року, він займається скру­пульозно, ретельно, з 6 ранку до 2-3 годин ночі. Робить він це за своїм, нетрадиційним, методом, якого набув за роки праці.

При зборі насіння та його підготовки до посадки наступної весни, є багато чого цікавого і навіть віртуозного - там є і процес бродіння, процес поступового самозвільнення зер­нят від оболонки, їх промивання в декільках водах різної температури, просушування... Не будемо детально розкри­вати всі секрети, бо такі магічні­ речі повинні все ж таки зали­шатися за кадром.

Допомагає йому в цій важливій складній справі мама - Галина Петрівна (Олександр, до речі, називає її на «Ви», і це так зво­рушливо-делікатно), приязна ко­мунікабельна жіночка. І батько до­помагав, але, на жаль, помер від інсульту три роки тому.

Розсилає він насіння за замов­леннями з другої половини січня, весь лютий і березень. Охочих ба­гато - напевне, в жилах кожного українця тече кров наших давніх предків, землеробів, і кожен нама­гається виростити щось особливе і корисне на своїй присадибній ді­лянці.

На кожному пакетику з зернят­ками (їх 10 - 15 в кожному) - ко­льорова етикетка з назвою сорту, світлина помідорів. У короткому анонсі він розповідає про смак та переваги даного сорту, щоб люди­на не купляла кота у мішку.
Опис, світлина кожного нового вирощеного сорту обов'язково за­носиться також і до каталогу, який щорічно оновлюється, і до власно­го сайту Олександра Федорченка в соцмережах.

Серед тих сортів, які він виро­щує, є «Сливка гурман», «Серце пустелі», «Зелена богиня», «Роже­вий джміль», «Поранене серце», «Синя красуня», «Русалка», «Молочна перлина», «Чіо-Чі- о-Сан». Погодьтеся, назви романтичні, а деякі навіть ек­зотичні, але ж люди купують насіння того чи іншого сорту не через назви, а через особливості смаку, колір.
Він не займається селекційною роботою, бо тоді, на його думку, у нього взагалі не буде ніякого часу, навіть, щоб дих­нути. Але не виключає, що може колись зацікавиться й цим.

Колекціонування томатів для нього - і хобі, і задоволення, і складна робота, і професія. Для душі і для шлунку. Але як що чесно, то...

- Це хвороба, - жартує Олександр. Хвороба, але тільки у переносному, гарному значенні. Цим треба дійсно захворі­ти, щоб стільки рослин вирощувати і стільки сортів.

Його робота, його нескінченна діяльність відволікають його від сумних думок, дають почуття потрібності людям.
І нудитися йому не має коли - він днює і ночує, майже живе на своїй помідоровій плантації, де так смачно і приєм­но пахне помідоровим бадиллям, нагрітою останнім осіннім сонцем землею. Ці пахощі переносять у дитинство, і наче бачиш бабусю в білій хустинці, яка йде до тебе повз білі та синенькі квіточки картоплі, що цвіте, повз помідори, які ще тільки зав'язуються.

Міське життя не для нього, зізнається Олек­сандр, тут його місце, тут його причал, в цьому далекому від столичних вогнів, але такому бла­гословенному куточку земної кулі. І торкаючись зеленої беззахисної рослинки у своєму помідо­ровому королівстві, він відчуває себе щасливим чарівником, бо може виростити, створити з цієї рослинки цілий світ.
Він любить трудитися на свіжому повітрі, вди­хати його на повні груди, і ця праця ріднить його з землею, яка надає йому сили і бажання жити, приносить радість і задоволення душі. Він з на­солодою може розминати в руці грудочку землі, спостерігати, як вона парує після дощу і любить, безумовно, пройтись по ній босоніж. Саме в цьому його спорідненість із землею, по якій хо­дили його предки.

Тут він радіє кожному дню і любить життя, не­зважаючи на печалі і труднощі, війну і втрати. І вірить в те, що поки будуть квітнути чорнобривці, дозрівати на грядках помідори, гарбузи і бакла­жани, Україна буде жити.

Сайт Олександра Федорченка, де можна придбати насіння: http://www.semena-f.in.ua/



На фото томати Dwarf Melanie’s Ballet (Гном Балет Мелані)



На фото томати Dwarf Melanie’s Ballet (Гном Балет Мелані)



На фото солодкий перець Purple Smudge Gold (Пурпурна пляма на золотому)



На фото томати Atomic Sunset (Атомний захід)

Джерело: “Прилуччина + Прилучаночка”, Лілія Черненко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: