Уляна Дяченко народила і виростила 6 дітей, має 14 внуків і 3 правнуків

Добавить новость

Пятница, 3 Ноября 2023 11:51  |  Просмотров: 1178

Якби хтось у дитинстві чи вже юності сказав скромній сільській дівчині-красуні, єдиній маминій дочці, що вона стане матір’ю аж шести дітей, не повірила б. Проте мати сказала доньці так: «Скільки Бог пошле дітей, стільки і народжуй. Горе тій сім’ї, в якій нема дітей». І Уляна послухала, жодного разу не перерва­ла вагітність. За 10 років народила ше­стеро дітей, первісток з’явився на світ, коли Уляні був 31 рік. Різного було, адже життя, за словами Шекспіра, це театр, а люди в ньому актори, і якщо тобі пощас­тить отримати роль царя, тоді й відчува­єш смак життя. А бувають ролі й інші. Та Уляна Іванівна ніколи не боялася, віри­ла, що все буде добре.



Уляна п’ятнадцятирічною, закінчивши 6 класів, вже пішла працювати в поле. Поруч з мамою що­дня сапувала під пекучим сонцем і, як малолітка, одержувала заробітну плату. Потім працювала у лісі. Чоловіки валили дерева, а жінки тягали гілки, складали метрівку. Взимку лазили по снігу, збираю­чи на борошно соснову лапку.

У лісі дівчина познайомилась із пильщиком із Волинки, з ним і побралися. Заміж Уляна виходила вже не зовсім молодою, у 30 років. Пара проживала разом з мамою в Якличах. Батько Уляни, якій тоді був лише один рік, пішовши на війну, не повернув­ся. А мати, як могла, допомагала доньці і зятю ро­стити дітей. Коли народився первісток, у 1971 році, вона вже була на пенсії. Первісток Олежик був єди­ним сином, а решта п’ятеро дівчат, як каже мати, тряпошниць.

- Народжувала що перше, що шосте без про­блем. їсти було що. Тоді не важко було одягати ді­тей. Що одягнуть, те й добре. Ходили у школу в бурках або кирзо-хромових чоботях і в хустинках. А ось нещодавно внука йшла до школи. Я їй витягла найкращу хустину. А вона повертається зі школи і плаче: «Мене називають бабою, більше не одягну хустки». Якби у цей час ростити шестеро дітей, то було б дуже важко. Тоді давали 2 місяці відпуст­ки до пологів і стільки ж після. І я залишала дітей і виходила на роботу. Мати, дякую їй, виростила всіх. Була дуже уважна і щира до всіх. Коли злягла і померла, найменшій було вже 6 років, - пригадує Уляна Іванівна.

Ми з чоловіком увесь час після одруження труди­лись у колгоспі. Я до виходу на пенсію, як багато­дітна у 50 років, була дояркою. Маю 35 років стажу. Хотіла працювати вже будучи на пенсії, але зроби­ли операцію і вимушено покинула роботу.

Уляна Іванівна мудро розпоряджалась грошима, аби вистачило на все і всім. Тому не почувалися бідно, жили, як і всі.

Нині бабуся проживає одна. Чоловіка вже нема 14 років. Довго, скільки могла, тримала корову, бо дуже любить молочко. І городу вже обробляє неве­личку площу, але все садить. Уродили і огірки, і по­мідори. Сама позакручувала банки на зиму, насу­шила яблук.

Баба не без дров, - хвалиться Уляна Іванівна. - Сусід привіз, внук із Спаського приїжджав, порубав.

Для іншого внука я була опікуном, тож і тепер він приїжджає, я і для нього стараюсь щоб закрити ба­нок. Піч я топлю не часто. На сонці яблука-кришеники прив’януть, а тоді раз протоплю піч і вже гото­ві, пахучі. А взимку щодня топлю грубу. Діти мене не забувають. Хтось та й приїде, провідає і гостин­ців возять. Ось щойно поїхав син із Киріївки, привіз молока, бо держить 2 корови. І дочка у Спаському корову держить, теж молоко передає. Не бідую. У селі живе одна найменша дочка. А зібратись разом не виходить. Найбільше дітей і внуків може зібра­тись на мій день народження. Я вже кажу їм: не носіть мені нічого, все в мене є, а вони не слуха­ють. Та бачити всіх хочу і всім рада, - каже Уляна Дяченко.

Телефон у бабусі Уляни завжди при собі. Внук може приїхати, з Варшави повернувся, вантажі серйозні перевозить. А діти дзвонять переважно зранку та ввечері.

Матері кожної дитини жаль, бо котрого пальця не вріж, то все болить. А якщо дітей багато, то не ми­нає і дня, щоб не переживала, не думала. І так все життя. А надто тепер, коли внуки на війні, а дітям нема в селі роботи, яка б оплачувалась. Але вона, як завжди, вірить у те, що буде все добре.

З роси і води Вам, Уляно Іванівно. Щасти Вашим дітям, внукам і правнукам!

Олена Кузьменко, “Вісті Сосниччини”

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: