Юлія Корнієнко: «У нашій родині все є для щастя, якби тільки не війна»

Добавить новость

Понедельник, 19 Июня 2023 17:40  |  Просмотров: 2373

У житті немає жодної ролі, яка була б важливі­шою за роль материнства! Кажуть, що ця фраза, яка стала крилатою, належить священнослужителю із США М. Расселу Баллар­ду. Вона настільки влучна, що звучить різними мова­ми на різних континентах і цілить прямо у серце! Бо, незалежно якої ти націо­нальності і якого віроспо­відання, роль материнства у житті — надважлива. І ті, кому вдалося відчути і зрозуміти це серцем, щас­ливі люди, як ось 36-літня Юлія Корнієнко із села Понори. «У нашій родині все є для щастя, — го­ворить молода жінка, мама трьох дітей, — якби тільки не війна. Бо що б не робив, чим би не були зайняті руки і мізки, дум­ки, переживання, страх і невпевненість нікуди від тебе не діваються... Бо найбільше всього хо­четься, щоб діти росли в нашій мирній, заможній Україні...»



Юля із тих жінок, які ні­коли не нарікають на склад­ності. Працює дояркою у місцевому ТОВ «Понори» і своєю роботою задоволена. Перш за все тому, що ця ро­бота належно оплачується, отож є можливість заробля­ти, живучи вдома, а не їхати кудись.

— Як для мене, то це взагалі недопустимо, коли мама їде на заробітки і зали­шає вдома малолітніх дітей на чоловіка, бабусю. Діти швидко виростають, і коли ще й без маминої участі, це трагедія... Бо ніякі гроші не замінять щоденної ува­ги, щоденного спілкування. Дуже добре, що у наших Понорах є сільгосппідприєм­ство. Найголовніша перева­га цієї роботи, що ти живеш вдома! Для мене сім’я — це суть мого життя.

Із своїм чоловіком Васи­лем, хлопцем із сусіднього Мигурового, вони одружи­лися зовсім молодими. Юлії ледь виповнилося 17 років, а Васі вже було 22. Якось не притримувалися сучасних традицій — жити разом ро­ками, щоб колись. одружи­тися чи ні. Кажуть, що ніколи про таке рішення не шкоду­вали. Юля у своїх батьків була четвертою дитиною у сім’ї, а після неї іще двоє молодших. Часто буває, що діти, які виростають у бага­тодітних сім’ях, вже у влас­них мають одну дитину, мак­симум — двоє. Як говорить Юля, у їхній родині дуже люблять дітей і велика роди­на в дитинстві не набридла, а навпаки зіграла позитивну роль щодо переваги великої сім’ї. Та тоді, коли одружили­ся, ще думали пожити, так би мовити, для себе. Зні­мали квартиру у райцентрі. Василь отримав спеціаль­ність кухаря, але ніколи не горів бажанням готувати. От із технікою він на ти! Тому почав працювати у ТОВ «Понори» на тракторі. Юля теж закінчила Дігтярівський ліцей. Працювала кухарем у їдальні господарства. Чу­дова і, можна сказати, ще неочікувана новина, що у них буде первісток, не заста­вила розгубитися. Особливо не переймалися хто, найго­ловніше — це їхня дитина, а що таки очікувана, зрозуміли тоді, коли Максим народив­ся. Бо із його народженням у молодого подружжя і пріо­ритети змінилися. Господар­ство забезпечило їх житлом і вони взялися цілком по-до- рослому господарювати.

А коли Максиму випов­нилося 4 роки, у нього з’я­вилася сестричка Даринка, про яку вже мріяли батьки. Адже у тата був надійний по­мічник, який, ледь навчився ходити, вже на колінах у ньо­го сидячи, кермо у тракторі крутив. Юлі ж дуже хотілося донечку. І, як і загадали, на­родили її. Та не просто дове­лося молодій жінці виношу­вати та народжувати діток. Обидва рази довелося ро­бити кесарів розтин. Отож, лікарі не радили більше на­роджувати. Та коли Даринка вже пішла до школи, її мама не раз задумувалася про те, що діти виростуть швидко, розійдуться, а їм із чолові­ком буде так сумно.

— Кажуть, що у жінок таке буває, — усміхається Юля, — дуже хочеться народити і все! Ти просто омрі­юєш цю дитину! Так з’яви­лася на світ наша Софійка, Сонечка. Так, це була ще одна операція. Але, мабуть, Господь так створив жінку, що вона швидко забуває про пережите нею, бо радість материнства затьмарює біль!

Ця маленька дівчинка, яка восени вже збирається до школи, і справді схожа на сонечко — золотоволоса, голубоока і така мила, всією родиною любима. Глядять її, переважно, тато, з яким у них із донечкою взаємна особлива любов, а коли тато зайнятий, бо він має власне фермерське господарство з обробітку землі, бабусі. Коли повертається із школи Даринка, вона дев’ятиклас­ниця, то вже вдвох із Сонеч­кою допомагають мамі готу­вати, прибирати. А Максим, якому вже 18, і навчається у Роменській філії Сумсько­го НАУ, у батька надійний помічник. Уже має водійські права і нарівні з ним працює на землі.

Мало кого з молодих лю­дей на даний час захоплює життя у селі. Власне госпо­дарство — це робота, яка не знає вихідних. Подружжя Корнієнків утримувало дома аж 4 корови, а крім них іще всяку птицю, поросят. Важ­ко уявити, як можна з усім справлятися, коли працюєш на фермі. Перший раз пра­цювати дояркою Юля пере­йшла із їдальні, коли підрос­ла Даринка. Ця робота не була для неї новою і дуже подобалася, бо мамі на фер­мі допомагала, тварин дуже любить. Три роки до народ­ження Софійки працювала дояркою. А коли найменшій донечці виповнилося 2 роки, пішла працювати завідую­чою сільським будинком культури. І тут виходило! Юля відкрила у собі талант і самій виступати на сільській сцені, і людей організува­ти. Каже, що директор ТОВ «Понори» В. Л. Сиса був дуже здивований, що про­ситься вона дояркою. Зрозу­міло, що на фермі заробіток хороший, але ж спробуй що­дня о 4-й ранку прокидатися, щоб через півгодини вже бути на роботі. І так, з двома перервами, вдома аж о 21 вечора, а як корови розтелю- ються, то майже до півночі. Вихідні стабільно — через 4 робочі дні. З таким розкла­дом роботи вдома корів уже не тримають, тільки свиней, бо справді, вигідніше отри­мувати хорошу зарплату.

— Мій колектив — це моя друга родина! Тут відчу­ваєш себе Людиною. І, чесно кажучи, саме ця робота мені до душі! — говорить Юля.

Вона любить пекти пи­роги і різні смаколики з тіста, бо всі у сім’ї їх люблять. Всі люблять квіти, біля яких гос­подині мама з донечками. А ще знаходить вона час і щось вив’язати, бо дуже це любить. На сон залишаєть­ся години 4, або і того мен­ше. Та говорить, що звикла, і навіть у вихідний не може довше спати. А найзатиш- ніше на душі їй тоді, коли всі дома.

Олександра ГОСТРА, "Трибуна хлібороба"

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: