Мобильная версия сайтаВійськовий Євгеній Бойченко тиждень боровся за життя, та смерть взяла верх
Молодому Герою із Парафіївки Євгенію Бойченку було лише двадцять. Він по-справжньому ще й не пожив.
Все зруйнувала війна: і плани молодого воїна, і його життя та життя рідних, які невтішні у своєму горі. Вони й досі чекають дзвінка від свого Жені, що озветься веселим голосочком, заспокоїть, розрадить, ніби це не він воює і не за ним назирці ходить смерть.
- Він ніколи не говорив, наскільки йому важко і небезпечно, - розповідає сестра Ярослава Конова. - Завжди заспокоював, говорив, що у нього все добре і щоб рідні не турбувалися. Ми навіть уявити не могли, як їм там було складно. Женя на війні із 18 років. Спочатку його призвали у ряди строковиків, а через три місяці він підписав контракт, який мав би скінчитися восени 2023 року.
Він завжди мріяв бути військовим. Але, війна виявилася жорстокішою за його уяву про військову службу. І в одному з останніх повідомлень сестрі він пише, що не планує продовжувати далі контракт, а хоче повернутися додому у мирне життя.
Із своїм молодшим братом старші сестри Юлія і Ярослава, брат Дмитро і менша Ліза бачилися рідко. Після мобілізації на військову службу він місяцями не бував вдома. Служив у 30-ій окремій механізованій бригаді імені князя Костянтина Острозького на посаді помічника гранатометника. Його підрозділ виконував бойові завдання на Донеччині ще до повномасштабної агресії.
Під час широкомасштабної війни він лише двічі приїздив додому: востаннє 19 січня на день народження матері. Тоді уся родина зібралася разом - такого ніколи не було, згадують рідні. Ніби відчували, що їхня зустріч може бути останньою.
Із відпустки Євгеній повернувся уже в інший підрозділ, на іншу посаду. Тепер він був помічником стрілка. Додому написав, що треба докупити деяке обладнання, без чого воювати дуже складно. Родина купила йому приціл на автомат, а ще збирали гроші на тепловізор. У середині березня у Парафіївці земляки провели благодійну акцію, де для нього зібрали 20 тисяч гривень. І згодом рідні купили такий потрібний прилад нічного бачення, але Євгенійові так і не встигли переслати.
У ніч на 13 березня він та його побратими потрапили під артилерійський обстріл, і наш земляк зазнав тяжкого поранення. У Слов’янську йому стабілізували стан і гвинтокрилом терміново доправили до лікарні Мечникова у Дніпро. Тиждень воїн боровся за життя. Йому зробили декілька складних операцій. Весь цей час він лежав без свідомості, а у середу розплющив очі. Поруч були брат Дмитро і зять Юрій Конов. Його очі ніби привіталися із ними, а вуста ніби щось хотіли сказати, але слів не зронили. Рідні зрозуміли, що Женя їх впізнав. Це придало чоловікам надію, що попри вкрай складне поранення, їхній Женя буде жити.
На понеділок 20 березня планувалася наступна, п’ята, операція. Вранці їх чомусь не впустили, як зазвичай, до нього в реанімацію. Медсестра відповідала, що їм треба дочекатися лікаря. Чоловіки не могли нічого зрозуміти, що могло статися. Адже найгіршого не чекали. Та лікар повідомив трагічну звістку: о третій ночі серце Євгенія зупинилося. Молодий воїн, на жаль, програв битву за життя.
- Женю армія дуже змінила. Він змужнів, подорослішав, - говорить Ярослава. - В армію йшов ще дитиною. А військова служба зробила із нього чоловіка. Він був би хорошим чоловіком, батьком. Не так давно у нього з’явилася дівчина. З нею вони мріяли, як одружаться, куплять хату, народять дітей. Женя дуже любив дітей. У нього є три племінниці і племінник і вони його дуже люблять. Доньці Златі ми ще не говорили, що Жені немає, а вона постійно запитує, коли Женя подзвонить. Не віримо, що його уже немає...
Бойченка Євгенія поховали 23 березня у Парафіївці. Йому йшов 21-ий рік. На поховання приїхали командир та побратими із 30-ої ОМбр, щоб вшанувати пам’ять мужнього воїна і товариша. Останню шану віддали земляку жителі громади. Вічна слава, тобі Воїне!
Джерело: газета "Трудова слава", Ніна Наливайко
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.
Экспорт новостей
