Валентина Циганок розповіла, як відносяться до війни в Україні австралійці

Четверг, 6 Апреля 2023 15:21 | Просмотров: 4952

Валентина Циганок — із Великого Устя, що на Сосниччині. А багато її родичів живуть в Австралії: три двоюрідні сестри, два брати, купа племінників та онуків. Її дядько і тітка, яких під час Другої світової вивезли на примусові роботи в Німеччину, після закінчення війни потрапили в табір для переміщених осіб, а звідти (долею таких людей опікувалася ООН) емігрували на цей найменший на землі материк. Вивчили мову, знайшли роботу, поодружувались, народили дітей.

- Я була в них у 1994-му. Наша незалежна країна тоді тільки зводилася на ноги, а там - достаток і благодать. Та треба було бачити, як раділи родичі та їхні друзі-українці вишитим рушникам і скатеркам, які я привезла, — згадує Валентина Миколаївна.

Такі ж самі подарунки вона приготувала і для поїздки в Австралію минулого року.

- Раніше хтось із рідних приїжджав до нас - десь раз на 4 роки. А тепер бояться - через війну. Запросили мене до себе. Побачитися, щоб відпочила від пережитого під час вторгнення. Я й подумала: тітка з дядьком давно покійні, братам і сестрам за 70. Мені 64. Час летить. Хто знає, коли ще зустрінемося. Подумала-подумала і поїхала. Аж на два місяці.

Із Києва до Польщі Валентина Миколаївна добралася прямим потягом. У Хельмі пересіла на інший до Варшави А звідти — авіапереліт до Австралії з приземленням і кількагодинним очікуванням в аеропорту Абу-Дабі (Об’єднані Арабські Емірати). Каже: найбільше шкодувала, що не вчила англійської — знала тільки окремі слова. Тож спілкування в дорозі було в основному жестами їжу замовляла таку, як у сусіда, просила місце біля ілюмінатора, просто вказуючи на нього.

Ще більш прикро було від незнання мови в самій країні (там спілкування на австралійському варіанті англійської мови): українську розуміли тільки родичі.

- Майже всі вони, крім сестри, яка живе в Сіднеї, мешкають у Брисбені. Від нього рукою подати до Тихого океану. Я бувала там майже щодня. На узбережжі було не так багатолюдно, як у сезон, бо тоді в Австралії стояла зима. Вона там тоді, коли в нас літо. Середня денна температура повітря плюс 17 градусів.

З деякими людьми, що теж гуляли біля океану, ми зустрічалися не один раз. Вони віталися, говорили до мене. Я б залюбки поспілкувалася, але як? Так само і в магазинах, якщо ходила туди сама. Та коли я казала, що з України (це слово розуміли всі), мені тиснули руки, обнімали мене...

Дивилася, як австралійці уболівають за Олександра Усика, радіють його перемозі, і ледве стримувала сльози (боксерський бій-реванш між Усиком та ексчемпіоном світу британцем Ентоні Джошуа відбувся 20 серпня 2022 року в Саудівській Аравії, свою перемогу Олександр присвятив Україні і воїнам ЗСУ — Авт.).

Дуже щемною, за словами моєї співрозмовниці. була зустріч із вірянами в українській церкві.

- Служба була не старослов’янською, а українською мовою. У кінці священник (йому років 80) молився за Україну, за наших воїнів і плакав.

Я подарувала церкві вишитий виноградом рушник. Парафіянин дуже дякували, а батюшка розстелив його біля ікони, до якої віряни прикладаються найчастіше. Потім мене запросили на обід у трапезну. Там подавали українські страви.

— Скучили за ними за два місяці?

— За стравами — ні, бо сама часто їх готувала для родичів на їхнє прохання. Найчастіше пекла пиріжки та млинці. А за Україною дуже скучила. Бо як би добре там не було, однак ти не дома. Спланувала від'їзд так, щоб бути в Україні на День Незалежності.

— А рідні чим Вас частували? М'ясо страусів куштували? А може, ще й крокодиляче чи акуляче?

— Може, й куштувала, та не знала, що це воно, бо ніхто не казав, - сміється. - І в ресторан мене водили. Усе смачне. Та, мабуть, найбільше запам'ятався смак ананасів. Ми їздили по них прямо на поле. Вони ростуть як у нас буряки. Продавця немає. Сам вибираєш які хочеш, а гроші кидаєш у спеціальну скриньку. За два великих соковитих плоди — усього 3 австралійських долари (близько 74 грн. — Авт.). У порівнянні з тими, що продаються в нас, — це небо і земля.

У перший свій приїзд - 29 років тому - Валентина Циганок накупила в Австралії всякої всячини - вантаж був вагою понад 100 кг. А тепер він - разом з гостинцями від родичів - вмістився в кілька валіз.

- Тоді я везла багато одягу, взуття. А тепер і в нас можна все це купити. Та й цінності стали іншими. Зараз мені більша радість, ніж від покупок, від зустрічей із дорогими людьми, від вражень, які неможливо забути.

Днями брат розчулив мене до сліз, повідомивши, що мій рушник і досі на тому самому місці. У відповідь я надіслала йому фото, як тече березовий сік...

ДО ТЕМИ

Згідно з даними пресрелізу австралійського міністерства оборони, загальна фінансова підтримка України від Австралії на сьогодні перевищує 655 мільйонів доларів. 3 них понад 475 млн військова допомога. Це зокрема бронетранспортери Bushmaster, які добре зарекомендували себе під час визволення Харківщини, а також протитанкові засоби, безпілотні авіаційні комплекси і боєприпаси.

Джерело: газета “Гарт” від 06.04.2023, Марія ІСАЧЕНКО