Тилова армія села Конятин допомагає ЗСУ

Добавить новость

Четверг, 23 Марта 2023 17:39  |  Просмотров: 3776

Уже рік, як вільний і непереможний народ показує усьому світу - Україна єдина і незламна! Наші мужні воїни титанічними силами бо­ронять рідну землю від ворожої орди . В тилу кожен, від мала до ве­лика, робить щось для Перемоги. І Сосниччина активно бере участь у її прискоренні. В селі Конятин, починаючи з 9 січня, люди щодня бі­жать до місцевого клубу. Але не на танці - плетуть маскувальні сітки, роблять окопні свічки, в’яжуть теплі носки і щиро моляться за воїнів.



Вона змінила наші життя і ми вже точ­но ніколи не будемо такими, як були ра­ніше. Ми навчились боротись, стояти до кінця, віддаватись на повну, швидко ді­яти. Любити і ненавидіти ми теж стали по-іншому. Світ допомагає нашим вої­нам зброєю. А українці згуртовано нада­ють підтримку, чим можуть. Як багато за­раз проводять флешмобів по збору ко­штів для ЗСУ. Влітку квіти продавали, пе­кли смаколики на реалізацію, колядува­ли, щедрували, засівали і всі зібрані кош­ти перераховували на потреби воїнам. Якось повелось, що в селі Конятин не ко­лядують ні дорослі, ні діти. Завідуюча клу­бом Валентина Іванівна Глухенька напи­сала в інтернеті оголошення, де запроси­ла односельців згуртуватися і щось роби­ти для ЗСУ. Наступного дня до клубу зі­йшлося 17 чоловік. Одна жінка принесла 4 сітки, хтось тканину, старі речі, які порі­зали на стрічки і стали до роботи. А назав­тра вже зібралось 25 людей. За день-півтора виходила одна здорова маскуваль­на сітка розміром 10 на 5 метрів. Кожного дня збираються на 12 годину і працю­ють до двох. На сьогоднішній день до­плітають тринадцяту сітку,та вона вий­де надто велика, до 20 метрів у довжину і шість у висоту. Працювати трохи незруч­но, та різати не можна. Поїде до хлопців, а ті самі хай вирішують, що з нею роби­ти. У магазині поставили скриньку і ста­ли збирати гроші, адже треба за щось ку­пувати матеріали. Окрім сіток, нав'язали більше ста пар теплих носків. Велика по­дяка Юрію Перепечаю - він накупив ни­ток на 3,5 тисячі гривень. Трохи люди до­бавили із зібраних коштів. Теплі панчохи роз'їхалися по світу. «Відправляли хлоп­цям в Чернігів, Корюківку, на фронт. Ми не ділимо хлопців на своїх і чужих - всі наші, - розповідає Валентина Іванівна. - Люди наші молодці, йдуть кожного дня і не рахуються із своїм часом. Найменше було - це 12 чоловік. Трохи похворіли. Відправляли воїнам і круглі доріжки. Їх на­плела Ольга Радіонівна Бабко. Жінка вже не бачить, а руками працювала ще мину­лого часу. Донька її спитала, що принесе мамині вироби, якщо треба. І передала від мами 25 виробів.

ЗБИРАЛИСЯ ХТО ЩО МОЖЕ

З сітками допоміг фермер Ігор Станіславович Романов, купив части­ну. Віталій Андрійович Лопатко придбав нитки, а Петро Петрович Чусь плете сіт­ки для воїнів самотужки. А ще ми гур­том виготовляли окопні свічки. Цю робо­ту більше молодь і діти люблять робити. Металеві баночки знесли люди, в кого що є. З воском допомогли місцеві пасічники Роман Веремієнко та Катерина Кулик. її син бджолами займається, але зараз пе­ребуває на війні. Один мій знайомий з Семенівщини передав нам 10 кг воску для цього діла. Мішок парафіну купив Микола Андрійович Карпенко. За мішок з пере­силкою він заплатив трохи більше двох з половиною тисяч. А ще один мішок пара­фіну придбав нам Роман Вольчів. Ми ра­ніше в магазинах назбирали трохи більше двох тисяч - це теж допомога. Ми не во­лонтери, а допомагаємо самі собі. З на­шої місцевості зараз багато чоловіків вою­ють. Ми самі до них телефонували і пита­ли, чи їм щось треба. Добре, що відпускають у коротенькі відпустки, то їм і віддає­мо все, що зробили. Бувало, що і посилки відсилали. Якось звернулась до нас одна знайома з Коропщини. Брат її теж знахо­диться в лавах армії. Він потребував де­чого, а в них на той момент дати йому було нічого - ми допомогли», - розпові­дає Валентина Іванівна.







СЕЛО КОНЯТИН ЩЕ ДИХАЄ ЖИТТЯМ

Розташоване біля красуні Десни. В селі зареєстровано понад 500 людей, та фак­тично проживає більше 300. Раніше пра­цювало 5 магазинів, а зараз тільки 3. Є своя школа, де навчається 28 діток. Усі дітлахи місцеві. А ще є клуб, яким місце­ві задоволені. Валентина Іванівна пра­цює в ньому завідуючою вже 5 років. Раніше, коли жінка прийшла сюди на ро­боту, приміщення перебувало у жахливо­му стані. Колись були тут школа, садо­чок, пункт прийому молока і магазин. А тоді в цій споруді зробили гарний ремонт. Завідуюча клубом дякує за наведений лад Радикальній партії - Олегу Ляшку та Дмитру Блаушу. Вони допомогли з ремон­том. А ще раніше, коли жінка заступила на цю посаду, в клубі не було ні мікрофо­нів, ні апаратури. Створили аматорський колектив, який назвали «Кумасеньки». Співають пісні 12 жінок. Їздили на концер­ти і зароблені гроші вкладали на потреби колективу. Костюми шили самі. Місцевий аграрій Микола Карпенко допоміг з мікро­фонами і апаратурою. Опалення в клубі електричне і щоб було тепло, жінка вми­кає два калорифери.
- Люди йдуть до закладу і не повинні мерзнути. Молодь вечорами теж ходить, ми для них дискотеки проводимо. Є в нас і світломузика. Влітку взагалі людно - ба­гато молоді їде з сусідніх сіл.

Та ось останній рік не до концертів - війна, - з сумом у голосі розповідає Валентина Іванівна. - Люди в нас друж­ні, добрі, щирі, працьовиті. Один в полі не воїн, а разом ми - сила! Та найбільша вдячність нашим хоробрим воїнам, адже завдяки їм ми тут живемо в теплих будин­ках. Вірю в Перемогу, бо по-іншому бути не може! Ось уже річниця гіркої дати. І ні­якого 23 лютого нема, є тільки 6 грудня - справжнє свято наших воїнів! - говорить Валентина Іванівна.

А ще жінка звернулася до всіх жителів Сосниччини, що в них є потреба на ткани­ну для маскувальних сіток.
Дорогі наші читачі, якщо в ко­гось є тканини (старий одяг, будь що) сірого, чорного, зеле­ного і коричневого кольору, за­носьте, будь ласка, до редакції. Жителі Конятина будуть дуже вдячні за вашу допомогу для наших мужніх воїнів! Всі разом до Перемоги!

Джерело: газета “Вісті Сосниччини” від 23.02.2023, Наталія МАТВІЄНКО

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: