Військовослужбовець - професія для сильних духом

Добавить новость

Среда, 12 Января 2022 13:53  |  Просмотров: 6347

Загроза державній цілісності та суверенітету країни стали причиною того, що багато українців переглянули своє ставлення до захисників Вітчизни. Ситуація на сході показала всю необхідність створення професійної армії. Адже навіть у часи зовнішньополітичної стабільності боєздатна армія є стримуючим фактором для наростання воєнної агресії. І зараз професія військовослужбовця стає все більш популярною.



Своє професійне життя з військовою службою вирішив пов’язати кадровий офіцер майор Збройних Сил України Олександр Панченко. Нині він очолює відділ рекрутингу та комплектування другого відділу Ніжинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. В його обов’язки входить організація призову на службу за контрактом та призову на строкову військову службу. Професію військового Олександр Панченко обрав свідомо. Ще зі шкільної парти юнак замислювався про те, що в усі часи військова служба була і є справою честі, школою мужності та проявом патріотизму. Військова виправка, офіцерська честь, солдатська доблесть та вірність своєму обов’язку- це далеко не повний перелік того, заради чого молодь обирає саме цю професію. Отож після закінчення Дмитрівської середньої школи Олександр вирішив вступати до Харківського військового університету на факультет протиповітряної оборони. Сухопутні війська є головним носієм бойової могутності Збройних Сил незалежної Української держави. За своїм призначенням та обсягом покладених на них завдань вони відіграють вирішальну роль у виконанні ЗСУ своїх функціональних завдань як у мирний,так і у воєнний час. За п’ять років сумлінного навчання наш земляк опанував тонкощі військової справи. Набувати практичного досвіду, спрямованого на захист своєї Батьківщини, за направленням відбув до Київської зенітно -ракетної бригади. Чоловіки, які проходять вишкіл у цьому роді військ, крізь життя несуть отримані вміння і навички. По завершенню контракту у 2011 році Олександр Панченко разом із родиною повернувся на Бахмаччину у званні капітана, влаштувався на роботу до РЕМу.

Бути кадровим військовим дуже непросто. Добре, якщо у країні панує мир, але у разі виникнення конфлікту, військовій людині в першу чергу потрібно ставати на захист свого народу. Цим відважним людям завжди були притаманні такі риси, як дисциплінованість та відданість військовому обов’язку. Події 2013-2014 років змінили хід історії та стали переломними для сучасної української армії- Революція Гідності, окупація Криму та частини Донбасу. Все це спонукало ЗСУ за короткий проміжок часу відновити свою боєздатність . І їм це вдається. У першу чергу лави Збройних Сил України поповнили професійні військовослужбовці. Не вагаючись, повернувся до військової справи й Олександр Панченко. У кінці 2014 року йому довелося виконувати військовий обов’язок у зоні АТО у Луганській області. Коли повернувся, вирішив продовжити службу у місцевому райвійськкоматі. Професія військового вимагає багато часу. Вони майже постійно знаходяться на службі. Не кожна родина до цього ставиться з розумінням. Для Олександра надійним тилом є дружина Вікторія та син Владислав, які завжди підтримують люблячого чоловіка та турботливого батька.

За військову службу чоловік має чимало відзнак. Ось і цьогоріч до Дня Збройних Сил України майора ЗСУ Олександра Панченка відзначили Почесною грамотою Бахмацької міської ради.

Самопожертва заради Батьківщини і свого народу є однією з вершин людського духу. У нашій історії ми згадуємо яскраві приклади багатьох відомих особистостей, які понад усе цінували незалежність та свободу українського народу. Нині, на жаль, як і сотні років тому, мужні захисники, виборють право на територіальну цілісність та суверенітет. Серед них багато військовослужбовців, які роблять все для того, аби зупинити ворога. Не лише на передовій, а й у мирному житті пліч-о-пліч вони роблять спільну справу- відстоюють право народу жити у вільній державі. Цих людей не обов’язково шукати у фільмах та книжках. Вони живуть поряд із нами, щодня ходять на роботу одними вулицями, відвідують ті ж магазини. Ці люди не люблять великої уваги до себе, адже вважать свою роботу звичайною.

Коли в Україні розпочалися військові дії, багатьох чоловіків мобілізували до лав ЗСУ Отримавши повістку, Володимир Авраменко відразу з’явився до військкомату. Невагаючись, чоловік вирішив змінити цивільний одяг на військову форму. До цього його нічого не пов’язувало з військовою службою. У мирному житті трудився слюсарем-електриком у Пасажирському вагонному депо. Спочатку Володимир Миколайович разом з іншими мобілізованими пройшов навчальні збори. Розпочав свою службу у місцевому військкоматі. До виконання службових обов’язків він ставиться з усією серйозністю та відповідальністю. Завдяки людяності, взаємоповазі та взаєморозумінню військовослужбовцю легко вдається знайти спільну мову з бійцями. З листопада 2014 року наш земляк набував військового гарту у 53 окремій механізованій бригаді, яка дислокувалася у селі Нова Любомирка Рівненської області. Після демобілізації Володимир Авраменко повернувся до рідного міста, де його з нетерпінням чекала родина- дружина , донечка Марія та син Олександр. Зваживши всі за і проти, чоловік вирішив продовжити військову службу на умовах контракту. На той час зрозумів, що не помилився з вибором. Він усвідомлює, що справжній військовий- це людина, яка має у будь-який момент стати на захист свого народу та країни. Це люди справжньої честі, не лише гідності, а саме честі. Це те, що змушує виконувати військові обов’язки, зразково поводитися і гордо нести звання захисника своєї Батьківщини. Нині він є оператором відділення обліку мобілізаційної роботи у другому відділі Ніжинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. З нагоди 30-ої річниці від дня створення Збройних Сил України старшому солдату ЗСУ Володимиру Авраменку вручили Почесну грамоту Бахмацької міської ради.

За роки війни наша армія змінилася - зміцніла, оновилася, а головне, поповнила свої ряди справжніми патріотично налаштованими військовослужбовцями.

Бахмацька районна газета «Голос Пюисеймів’я» №48 (10998) від 11 грудня 2021, Світлана Кириленко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: