Маргарита Влада створила дитячий будинок сімейного типу

Добавить новость

Суббота, 16 Октября 2021 11:25  |  Просмотров: 3783

Спочатку в неї з’явилося двійко діток, потім ще двоє. А за чотири роки жінка, яка не має власних дітей, створила дитячий будинок сімейного типу, у якому тепер виховуються шестеро. Двоє новеньких прийшли в родину тільки в травні. Історія Маргарити Влади з села Довга Гребля на Корюківщині.



На фото Мама з дітками зліва направо: Настя, Юра, Маргарита Влада, Владик, Віка, Руслан. Альона на навчанні, тато - на роботі

Маргарита Володимирівна була готова відкрити своє серце дітям ще років за десять до цього. За станом здоров’я не могла мати власних, а її тодішній чоловік не хотів чужих. Раніше взяти прийомних дітей можна було, лише перебуваючи в шлюбі. Їхній подружній союз розпався, а бажання бути мамою тільки наростало.

Вона зрозуміла, що треба щось змінювати. Почала з імені. І стала Маргаритою Владою, забувши себе попередню і всі свої негаразди, коли здавалося, що життя закінчилося.
А потім утілила в життя найзаповітнішу мрію – стала мамою. Усіх своїх дітей Маргарита Володимирівна забрала з реабілітаційного центру, куди вони потрапили не з власної волі.

Вони в неї першенькі. Альоні було 12, Руслану - 4. Перед дітьми стояв вибір: або їх відправляють у дитячий будинок, або в прийомну родину. В останній день перебування в реабілітаційному центрі обоє обрали чужу тьотю Маргариту, яка обіцяла про них піклуватися. Насторожена малеча їхала в невідомість. Їм було невтямки, чому жінка одночасно сяє від радості та плаче.

Попервах Руслан був дуже наляканий. Хлопчик кидався від кожного шереху, уночі кричав спросоння, а вдень майже не виходив з-під столу.



Руслан за уроками. Його сестричка-студентка на навчанні

Хлопчик першим почав називати Маргариту мамою. Старша сестричка сварилася на брата, мовляв, не називай її так, бо у нас є своя мама. А за деякий час незчулася, як і сама стала казати їй «мамо». Уперше це слово вирвалося в неї, коли дівчинку боляче вжалила бджола. Тоді вона забігла до хати, голосно гукаючи неньку.

Нині 16-річна Альона – студентка 2 курсу Сновського вищого професійного училища лісового господарства, майбутня кухар-кондитерка. Руслан – другокласник Савинківської школи. Маргарита Володимирівна радіє, що Русланчик обожнює читати. Для неї це величезна радість, адже дитина, яка, прийшовши в сім'ю, взагалі не говорила, - читає!

Мама вчить його різним навичкам: чистити картоплю, за собою тарілочку помити, шкарпетки випрати. Каже, пральна машинка є, але діти в самостійному житті повинні знати, як обійтися без неї.

Настя та Юра

Вони з’явилися в родині в липні минулого року. Цих дітей Маргариті Володимирівні довелося відстоювати в суді.



Настя та Юра дуже люблять читати

- Мати спочатку не була позбавлена батьківських прав, тож хотіла повернути сина й доньку, - розповідає жінка. – Але нічого для цього не змінила ні у своїй оселі, ні у своєму житті. Як тільки її позбавили батьківських прав, одразу перестала цікавитися дітьми й телефонувати. З дітлахами ніхто не займався - ні вихованням, ні навчанням. Вони не знали, як поводитися з іншими. Було просто «хочу» і все.

Через слабкі знання Юра з Настею повторно залишалися у 1 та 2 класах. Але за літо мама Маргарита помітно підтягнула їх, кожен вечір ненав’язливо займаючись і навчаючи. Нині Настя в третьому, Юра в другому класі. Каже, що діти здібні, хоч і шустрі. Юра вже набагато краще став рахувати, непогано читає. Настя любить чистити картоплю, і в неї це виходить найкраще з дітей.

Братик і сестричка обож-нюють грати на дитячому майданчику, але часто питають у мами, чи не потрібна їй їхня допомога.

Віка і Владик

З їх появою Маргарита Влада створила дитячий будинок сімейного типу. Поріг її дому братик і сестричка перетнули 12 травня цьогоріч. Цього дня у Віки саме день народження був. Дівчинці виповнилося 12. Удома на неї чекав святковий стіл, подарунки. Бабуся Олена постаралася наготувати найсмачніших страв. Це вже традиція - у перший день знайомства збиратися разом у бабусі.

- Пам’ятаю, зателефонувала Яна Володимирівна (Яна Рудя – фахівець із соціальної роботи Центру надання соціальних послуг Корюківської міської ради відділу соціальних служб – Авт.) і каже: «Я вам надсилаю фото братика й сестрички з реабілітаційного центру. Нічого зараз не відповідайте. Просто подивіться», - згадує історію появи в родині Віки та Владика. – Боже! Віка стала моєю з першого погляду. А Владик, якими тільки він оченятами дивився зі світлини! Рідні підтримали мене в бажанні забрати цих діток. Сказали єдине: «Ти справишся».

Віка одразу стала старшою. Дивиться за меншими братиками й сестричками. І вони її слухаються! Організована, відповідальна, самостійна, добре навчається. У ній мама себе бачить. Це наче твоя дитина народилася десь, а потім додому повернулася.



Віка і Владик у родині тільки з травня

Маленький живчик Владислав за сестричкою тягнеться. Але й про власну індивідуальність дбає. От сказав, що хоче зачіску, аби хвостика можна було збирати - мама не перечила, нехай так і буде. Допитливий, йому все цікаво.

Якось допомагав маминому братові, дяді Руслану, качати мед. І так йому це сподобалося! Усім тепер розповідає: «Буду пасічником. Буде в мене 100 вуликів. І навіть працівників найму допомагати!» Удома його жартома пасічником і називають.

Мами й тата

У всіх дітей є рідні мами й тата. Біологічні. Альонині й Русланові живуть у Чернігівському районі, Юркові й Настині – на Козелеччині, а Віки та Владика – на Семенівщині. Усіх цих жінок і чоловіків Маргарита називає мамами й татами. Вони ж народили її дітей – значить, батьки. А їй самій, щоб стати для них мамою, зовсім інших зусиль докладати доводиться.

Інколи попередні сім'ї телефонують дітям. Маргарита не перечить спілкуванню, навіть навпаки. Відмовляються розмовляти зі своїми тільки Настя з Юрою, яких батьки вдома ображали.

- Діти, буває, довіряють мені свої історії, - розказує Маргарита. – Це дорогого варте. Скільки ж лиха припало на їхні маленькі долі! Дивуюся: як могли в таких умовах вирости такі добрі діти?

Для них Маргарита Володимирівна старається, як може. Щоб усе в них було, щоб ні в чому не відчували потреби. Своя пасіка, город, господарство. Діти обожнюють м’ясні страви. У кожного – свій куточок. Кожному святкують день народження та дарують подарунки. За останній рік мама зі своєю родиною облаштували простору кухню-їдальню та санвузол, теплу підлогу.



Удома у кожного є свій куточок, місце для навчання, ігровий простір
- Діти теж не стоять осторонь, бачачи, як ми працюємо, - розповідає Маргарита Влада. – Завжди цікавляться, чим допомогти, що зробити. Можуть травичку порвати, погребти скошену траву чи опале листя і навіть дрова поскладати. Ми ж у селі живемо.

Сімейна рада

Маргарита ділиться, що в дітей є тато. Живуть з ним цивільним шлюбом і в різних селах. Двом дорослим людям з налагодженим побутом і прив’язкою до роботи складно змінити щось одразу й кардинально.

- Не документи роблять людей родичами, – переконана жінка. – Діти знають, що тато на роботі. Коли приїздить, завжди й у всьому допомагає, учить з дітьми уроки. Придбав восьмимісне авто, щоб разом із дітьми могли влаштовувати подорожі та поїздки. Плануємо ось поїхати в «Голлівуд».

Цікаво, що в родині існує виховна година. Така собі сімейна рада, коли всі разом діляться, хто чого досяг або ні, відзначають хороші справи та різні вчинки, обговорюють життєві ситуації. Мама цікавиться в кожної дитини, чи все в неї добре, чи не хотіла б вона щось змінити в їхній родині тощо. І дослухається, бо вважає, що дітям повинно бути комфортно.

Маргарита не уявляє, як вона жила б без своїх дітей. З їх появою життя стало іншим, набуло нових фарб, слів, емоцій і вражень. Її день завжди сповнений турбот, але вільний для дитячих обіймів. У них у будинку не підвищують голосу, проте на повну галасують у дворі, на майданчику, у літньому басейні чи на вулиці.

Джерело: сайт "Сусіди Сіті", Наталія Рубей

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: