Мобильная версия сайтаЯк живуть старообрядники на Чернігівщині
Мальовниче й тихе містечко на Чернігівщині – селище Добрянка –вважається одним з небагатьох місць в Україні, в якому коріння старообрядництва залишилося донині. Тут й дотепер шанують традиції своїх предків старообрядників ( або як їх ще називають «розкольниками», «старовірами»).
Що ж таке старообрядництво і як воно з'явилося в тутешніх землях?
Старообрядництво, як термін, означає релігійно-суспільний рух, що виник у Росії в середині 17 століття у зв'язку із зміцненням офіційної державної православної церкви й уніфікацією церковних обрядів, що проводилися патріархом Ніконом. Старообрядники, намагаючись зберегти свою віру й обряди, не визнавали нових ікон, виправлених богослужбових книг, нових обрядів, і тим самим відділилися від офіційної церкви ,привели її до розколу. У результаті цього починається активне переслідування всіх тих, хто не прийняв нових церковних реформованих обрядів, звідси й термін «старообрядники».Переслідувані були змушені ховатися, знаходячи укриття в різних куточках Росії, Уралу, України й інших міст, сподіваючись піти від патріаршого гніву й каральної царської влади.
Намагаючись укритися, старообрядники розселялися в далеких місцях, зокрема, в не доступних дрімучих лісах, майструючи там собі житла.
Старообрядники не бажали коритися владі ні при яких обставинах, і якщо ж переслідувачі їх наздоганяли, вони піддавали себе самознищенню. Йшов час, і переслідувачів ставало менше. Люди починали обживатися в лісах, поступово перетворюючи їх у більші селища. Займалися різними ремеслами, господарювали, писали ікони, переписували старообрядницькі книги.
Прикладом такого поселення і є Добрянка.
Добрянка, як вказувалося в офіційному «облоговому аркуші» була заснована в 1706 році вихідцем з Тули Онисимом Сафроновим., але існують матеріали, які свідчать, що на території Добрянки поселенці з'явилися задовго до 17 століття.
Олександр Миколайович Алгінін – автор книги «Коріння» про старообрядницькі поселення Добрянки й Радуля, виходець із старообрядницької родини, заслужений працівник культури України й голова Добрянської селищної ради розповідає:
- Нещодавно, вже після виходу книги «Коріння», були знайдені матеріали, у яких вказувалося, що під час розкопок 1984 року, що проходили в Добрянці, знайдена кераміка, датована 10-12 століттями російського царства. Крім того, професорами Петербурга й Одеси було встановлено, що й гранітні каміння, які також знайшли на території сучасної Добрянки, 15-ти вікового походження.
Так що ж виходить, є підстави думати й припускати, що Добрянці набагато більше, ніж 300 років? І це ще не до кінця вивчена сторінка історії нашого краю…???
Нагадаємо, Олександр Миколайович, довгі роки збирав інформацію про старообрядницькі слободи, зокрема, про рідну Добрянку, вивчав матеріали в архівах, бібліотеках, записував зі слів старожил - старообрядників, перечитував рукописи. Книга «Коріння», у яку ввійшли цікаві й важливі факти співіснування добрянських старообрядників, вийшла напередодні святкування 300-річчя Добрянки в 2006 році, в ній викладена вся історія селища з моменту створення й до наших днів, показані звичаї, культура, й духовне життя старообрядників. Її можна побачити на полицях у бібліотеках Чернігова, Гомеля, Мінська, Москви, Пермі тощо.
- Все те, що написано в книзі «Коріння» не є закінченою сповіддю про життя добрянських старообрядників і їхнє оточення. Незабаром готується до виходу друга частина книги про старообрядництво, у якій буде ще чимало цікавих і не менш важливих фактів про перебування в Добрянці Потьомкіна Г.О., засновника єдиновірства в Россі священика Никодима, Олександра 2 тощо - розповідає О.М. Алгінін. Він також розповів ще про одну особливість старообрядницького селища, що відрізняє його від інших :
- В 2006 році у центрі селища, на честь 300-річчя, був поставлений і освячений старообрядниками Уклінний хрест, свого роду символ старообрядництва. Він споруджений з метою проведення обрядів хрещення, вінчання, літургії…Це єдине місце на Чернігівщині, де відбуваються поза церковні обряди подібного роду, шляхом відновлення старообрядницьких традицій…
На території сучасної Добрянки кількість старообрядників за віросповіданням з року –в рік збільшується. Нині там налічується вже чимала кількість. Понад 200 чоловік регулярно відвідують Старообрядницьку церкву, хоч вона і не є єдиною в Добрянці. Навіть не являючись потомками старообрядників, деякі місцеві жителі приймають старообрядницьку віру.
Добрянські вихідці із старообрядницьких родин намагаються зберігати віру предків, підтримуючи всі її найдавніші традиції, передаючи своїм нащадкам з покоління в покоління їх прадавню культуру протягом вже довгих років.
Євгенія Олександрівна Тверскова – корінна старообрядка, клірошанка Добрянського Старообрядницького храму Святого Великомученика Димітрія Солунського згадує:
- Ще в ранньому дитинстві мати розповідала про віру й традиції старообрядників, намагаючись прищепити мені їх з ранніх років. З роками віра моя зміцнилася ще більш і я віддала роки життя стародавньому російському співу на кліросі. Ми співаємо по крюкам , стародавнім нотам, старослов'янською мовою. Жодна з церкв, окрім Старообрядницької, не робить цього. Це - одна з відмінностей, що відрізняє нас від Православної церкви. Цей спів, - говорить Євгенія Олександрівна - прийшов до нас старообрядників разом із Християнським вченням ще 10 століть тому.
Старообрядницький храм Святого Великомученика Димітрія Солунського - єдина на Чернігівщині старообрядницька церква.
Прийшовши до храму, не можна не помітити одяг старообрядників: чоловіки, одягнені в стародавній руський одяг - каптан і косоворотку, жінки - у великих хустках, зав'язаних не у звичний вузлик, а заколотих під підборіддям.
- У нас так прийнято зав'язувати хустки - це одна з дотримуваних старообрядницьких традицій - говорить Євгенія Олександрівна.
На питання, які ще відмінності існують у старообрядників, клірошанка відповіла: « Взагалі-то дуже багато відмінностей, наприклад, під час хрещення в нашій церкві проводиться трикратне повне занурення хрещеного в воду, літургію служать на семи просфорах, в той час, як православні служителі проводять її на п’яти. Майже вся відмінність нашої церкви у різночитанні духовної літератури…».
В храмі панує божественна аура й спокійна атмосфера, яка надає сил усім, хто ступає на його поріг. Панує спокій і тиша, як у роки старовини. Тільки в цьому храмі визнається природнє освітлення, свічки запалюються лише під час ранкової й вечірньої служби, яку проводить настоятель храму отець Сергій – справжній старообрядник, як кажуть, священик від Бога. Отець Сергій багато робить для храму: веде будівництво дзвіниці на його території, реставрує стародавні рукописні ікони, проводить богослужіння, яке триває близько 7 годин, вінчання, хрестини за стародавніми російськими обрядами. В Добрянці старообрядницький храм називають «народним». Він існує винятково за рахунок коштів відвідувачів, тому на будівництво дзвіниці ,яку ще досі ніяк не возведуть, йдуть довгі місяці. На жаль, влада не завжди хоче прислухатися до голосу віруючих старообрядників.
Незабаром , 8 листопада у старообрядників особлива дата - Престольний храм Димітрія, на який з'їжджаються настоятелі старообрядницьких церков багатьох міст: Гомеля, Новозибкова, Одеси, Росії тощо.
Двері храму завжди відкриті. Тут з любов'ю й трепетом ставляться до будь-якої людини. Відвідавши храм, можна особисто в цьому переконатися...
Горицька Віталіна
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.
Экспорт новостей
