Як живуть нащадки українського командира у бою під Крутами Аверкія Гончаренка

Среда, 21 Апреля 2021 16:10 | Просмотров: 4354

У селі Дащенки Варвинської ОТГ живуть нащадки Аверкія Гончаренка – командира українських військ у бою під Крутами. Ми вирушили на південь Чернігівщини, аби познайомитися з ними та зрозуміти, чому досі не всі шанують героя на малій батьківщині.

Хто такий Аверкій Гончаренко

У селі Дащенки Варвинської ТГ живуть нащадки Аверкія Гончаренка – командира українських військ у бою під Крутами. Ми вирушили на південь Чернігівщини, аби познайомитися з ними та зрозуміти, чому досі не всі шанують героя на малій батьківщині.

Меморіальну дошку у Варві демонтували за два місяці

У лютому 2019-го меморіальну дошку на честь Аверкія Гончаренка встановили на будівлі Варвинської РДА. Це була ініціатива історика, представника Українського інституту національної пам’яті у Чернігівській області Сергія Бутка. Дошку встановлювала Чернігівська ОДА.

На цьому будинку два місяці висіла меморіальна дошка на честь Аверкія Гончаренка

Уже за два місяці варвинські депутати проголосували за демонтаж дошки. Офіційна причина – недотримання процедури. Скаргу подав місцевий житель. Юридичні неточності виправили. Але результату це не дало. Депутати двічі голосували проти встановлення дошки.

Історик Сергій Бутко. Фото з фейсбуку Сергія Бутка

Паралельно з тим у Варві почалися спекуляції щодо служби Аверкія Гончаренка в Українській дивізії січових стрільців «Галичина». Однак історик Сергій Бутко пояснював: під час міжнародного судового процесу у Нюрнберзі слідчі НЕ виявили у діях військовослужбовців «‎Галичини» ознак злочинів проти людяності. А сам Аверкій отримав дозволи на проживання у Великій Британії та США.

Бутко неодноразово роз’яснював місцевим, ким насправді був Аверкій Гончаренко і що він зробив для незалежності України.

Втім, стара радянська пропаганда виявилася сильнішою за факти. Тому на малій батьківщині Аверкій Гончаренко для багатьох – досі «‎конфліктний» герой.

Дащенки сьогодні

Село Дащенки сьогодні – це велика територія на майже 220 мешканців. На в’їзді – охайна дерев’яна церква, яку у 90-ті побудували на місці зруйнованої.

Велика будівля школи вже не зустрічає учнів. У ній поєдналися дві епохи: металопластику та радянської зірки на даху.

120 років тому у Дащенках народився Аверкій Гончаренко. Його родина була заможною, мала великий маєток, діти здобували хорошу освіту. Коли ж на територію прийшли «‎совєти», батьків розкуркулили й виселили з села. У той час Аверкій вже жив і працював у Івано-Франківську.

У селі залишився дядько Аверкія – Петро Гончаренко. Саме його нащадки досі живуть у Дащенках. Вони мало знають про видатного родича, адже десятиліттями публічна згадка про нього була небезпечною.

Іронія долі

Будинок, де виріс Аверкій Гончаренко, віддали під лікарню у 20-30-х роках, коли родину вислали з села. Згодом його зруйнували. А землю, де стояв маєток, отримала родина сусідів – батьки Миколи Шаповала.

Двоюрідна онука Аверкія Гончаренко – Анна з чоловіком Миколою Шаповалом. Вони живуть на тому подвір'ї, де виріс Аверкій. Про ті часи тут нагадує лише старезна яблуня

За іронією долі він одружився з Анною – двоюрідною онукою Аверкія Гончаренка. Тоді вона жила на хуторі, що біля Дащенків. Таким чином, частина нащадків родини Гончаренка живе на тому ж місці, де виріс український командир.

Стара яблунька

У 1990-х роках у Дащенки приїжджали троє жінок.

– Одна років 80-ти, друга молодша і ще одна – зовсім молода. Кажуть, що приїхали з Черкас. Найстарша говорила, що прилетіла до них з півночі Росії. Хотіла показать дочці та внучці, де народилася. Вона ходила по подвір’ю. Згадувала: «‎тут все змінилося, тільки яблунька залишилася, що колись біля ґанку росла». Розповіла, що їй було 8 років, коли батько вивіз родину. Мабуть, то сестра Аверкія була. Говорила, що брат у США жив», – згадують про гостей Микола та Анна Шаповали.

«‎Чому ми Ужтаки?»

Двоюрідна правнука легендарного командира – Ірина Кальченко (донька Анни та Миколи Шаповалів), наразі живе у Варві. Близько 30 років працювала медиком, останні роки – на швидкій.

З 2016-го до 2018 року їздила волонтером на Схід України. На початку пандемії коронавірусу, коли лікарі прали одноразові захисні костюми, вона збирала гроші серед меценатів та купувала нові. А 2020 року звільнилася з роботи через «‎систему» в медицині. Втім, це тема окремої розмови.

Світлана Ященко та Ірина Кальченко

Питання, чому люди називають її Ужтачкою, хвилювало Ірину з дитинства.

– Згодом бабуся розповіла про родича, який багато воював, ще у царській армії. А коли приїжджав у село, то у розмові часто примовляв: «‎Уж так, уж такие дела». Для місцевих то була незвична примовка, тому вона пристала прізвиськом до всього роду, – розповідає пані Ірина. – Бабуся не підтримувала позицію Аверкія Матвійовича, вважала: якби він менше воював та виступав, то й жив би в селі. Казала: «‎довоювався так, що ми й пам’яті його не знаємо».

Таємні зустрічі з родиною

– Дідусь (двоюрідний племінник Аверкія Гончаренка. – Авт.) його шанував. Розповідав, що Аверкій Матвійович воював проти радянської влади, прагнув вільної України, не сприймав оцих колективізацій, колгоспів, – продовжує розповідь Ірина Кальченко.

Двоюрідний племінник Аверкія Гончаренка – Микола. Батько Світлани Ященко та Анни Шаповал. Дідусь Ірини Кальченко

Останні згадки місцевих про приїзд Аверкія Гончаренка в Дащенки датовані серединою 30-х років ХХ століття.

– У село він навідувався в родину свого дядька – мого прадіда. Діду моєму тоді було 7-8 років. Приїжджав завжди надвечір. Дідусь говорив, що десь зі сторони Пирятина, з лісів. За історичними даними, тоді він жив у Станіславі (нині Івано-Франківськ). Тому хтозна, як він тут з’являвся, – розповідає жінка. Так з уривків розмов, скупих розповідей Ірина дізнавалася, що то був за «військовий родич».

У селі не всі приязно ставилися до родини:

– У кінці 80-х моя молодша сестра прийшла на шкільну лінійку з жовто-блакитною стрічкою. Вчителька зірвала її й каже: «‎Ще одна... Тобі ще вільної України не вистачає?» Сестра дуже засмутилася, пам’ятаю, як вона плакала, – згадує Ірина Кальченко.

«‎Про те, що наш родич командував боєм під Крутами, я дізналася з газет»

Схожі історії розповідають і інші нащадки Аверкія Гончаренка у Дащенках. Батько Наталії (у дівоцтві Гончаренко) був двоюрідним племінником Аверкія.

– Про те, що наш родич командував боєм під Крутами, я дізналася з газет. Батько вже помер у той час, тож нікого й спитати було. Потім почали по фотографіях співставляти, то є сходство, справді, – говорить пані Наталя.

«‎Якби не те прізвисько, то ми б і не знали нічого»

Двоюрідна онука українського командира – Світлана Ященко (Гончаренко) має схожі спогади. Каже, якби не прізвисько Ужтаки, то й не знали б нічого про свого родича.

– Батьки багато й тяжко працювали у колгоспі, ми тоді взагалі мало спілкувалися про таке. Та й боялися вони говорити щось про Аверкія Матвійовича. Тоді знаєте, як було.., – згадує пані Світлана.

«‎На встановлення меморіальної дошки нас не запрошували»

Усі три жінки розповідають, що раніше їх називали Ужтаками, щоб образити. А наразі вони пишаються цим прізвиськом. Хоча навіть за часів незалежності України до їхньої родини часто ставляться вороже або ігнорують.

– У сільську раду люди неодноразово телефонували, питали, чи є хто з родичів Аверкія Гончаренка. Так нам відповіли, що не знають таких, і нам не передали, – дивується Ірина.

Відомих військових у родині Гончаренків більше не було. У тісному родинному колі про українського командира пам’ятають. Тільки шкода, що на малій батьківщині досі за героя його сприймають не всі…

Джерело: Наталія Найдюк, газета «Деснянка», фото авторки та з відкритих джерел