Поет оселився в душі хлібороба

Добавить новость

Вторник, 20 Октября 2009 16:37  |  Просмотров: 3097

Федір Лавриненко

Ця історія про звичайного українського селянина. Він живе на Менщині в селі Данилівка. З дня на день цей чоловік зайнятий клопотами по господарству, турботами про дітей та онуків. Хоча… він таки не зовсім звичайний. Бо ж, не лише працює, очолює місцеве сільськогосподарське підприємство, а й пише вірші. І пише їх уже чотири десятки років. 

Писати почав в армії

Федіра Лавриненка в Данилівці знає кожен. Його не можливо не знати. Тому і знайти його в Данилівці було зовсім не важко.
Заходжу в робочий кабінет голови місцевого селянського кооперативу «Нива», яке, до речі, унікальне тим, що єдине такого роду на всю Чернігівщину. Зустрічає мене високий чоловік кремезної статури, - одразу і не подумаєш, що ця людина захоплюється поезією.
«Вірші я почав писати ще в армії, в 1974 році, - розповідає Федір Лавриненко. – Спочатку писав задля власного задоволення, а коли назбиралося їх понад три десятки, переписав у окремий зошит та став збирати. «А може колись згодяться? - думав». Перші вірші були про рідний край, за яким сумував, про матір та про кохання. А коли відслужив в армії, то вступив на навчання до сільськогосподарської академії. «Я буквально жив у бібліотеці, перечитав всі книжки, а бібліотекарі часто навіть дивувалися моїй «жазі знань», - говорить Федір Павлович. 

Його господарство годує і Менський зоопарк

По закінченні навчання Федір Лавриненко вже не повернувся до рідного села на Сумщині, а поїхав працювати на Чернігівщину, в село Данилівку Менського району, де назавжди і залишився. Тут він очолив місцеве колективне господарство, але вірші писати не припиняв.
«Коли настали буремні дев’яності, перед колгоспом постало питання припинення діяльності або переформатування. Ми вирішили зробити кооператив обслуговуючого типу, єдиний на всю область», - говорить Федір Павлович.
Землю селяни здають в оренду і від цього отримують свої пайові. Залишилась у господарстві і техніка, щоправда ще з тих часів, та все ж робота людям є. «Я не залишив людей напризволяще, тож, кому треба покосимо та згребемо сіно, зоремо город, посадимо картоплю», - говорить чоловік. Крім того, є у господарстві 157 гектарів лісу та 150 гектарів лугів, які використовуються під сінокоси. Зібране сіно продається в Менський зоопарк. Своїм працівникам, яких тут 31, реалізується з тридцятивідсотковою знижккою.
Отак потихеньку й живе Данилівка. З 900 жителів 31 працює в селі, решта добирається на роботу в Мену, до якої якихось вісім кілометрів. «Один підприємець планує відкрити в селі пилораму, то також буде давати роботу нашим людям», - говорить Федір Лавриненко. Тому, мабуть, Данилівці трішки легше, ніж більшості сіл на Чернігівщині.

«Якби ми вчились так, як треба…»

Останнім часом Федір Лавриненко почав багато писати. З часу появи його перших віршів минуло багато часу. Він почав задумуватись над тим, як жив його народ. «Хоча я був членом партії, але я не хочу повернення тих часів, коли руйнувалися церкви, а все національне пригнічувалось», - говорить сільський поет.
І не випадково, що останнім часом він пише про батьківщину та про народ, який нагло обдурили. «Дуже шкода свого народу, який повірив обіцянкам політиків та пережив таке розчарування, - говорить Федір Лавриненко. – У мене душа болить за українське село, яке з кожним роком вимирає, а найродючіші в світі землі заростають бур’янами. А колись ми були житницею Європи».

Видаватись – справа не прибуткова

Перша збірка селянського поета вийшла російською мовою у 2008 році, друга – українською. І - того ж року. За видання заплатив з власної кишені – не багато не мало, а 9 тисяч гривень (за 1000 примірників). Спонсори покрили лише 30% затрат. Та поет не розчаровується, адже, крім того, що дарує свої збірки друзям та знайомим, вони підуть у сільські бібліотеки району.
 «Кілька місяців тому я передав свої збірки через спілку українців в Мурманськ, - говорить поет. – Відгуки прийшли такі, що я навіть не сподівався – там всі плакали».
На черзі – українці, що живуть в Канаді та Америці, - саме їм сільський поет планує передати свої збірки, адже для них рідне слово на чужині щось таки значить.

Віталій Назаренко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: