Київська журналістка Мирослава Бондаренко: «У Корюківці немає відчуття депресивного райцентру»

Киянці Мирославі Бондаренко по роботі доводиться бувати у різних містах України. Радіє, що її рідна Корюківка приємно вирізняється з-поміж інших. Сусіди.Сіty про те, за що вдячна своїй малій батьківщині київська журналістка і за чим ностальгує у Корюківці.


Мирослава Бондаренко

Корюківська «районка»

Знакові міста в її житті — Корюківка, Чернігів та Київ. З ними пов’язані найкращі спогади, події, знайомства з людьми. У Корюківці Мирослава народилася, закінчила першу школу. Найбільше в школі захоплювалася історією. Тому й вступила на факультет «Історія та практична психологія» до Чернігівського педагогічного університету. Мала працювати дитячим психологом, але доля склалася по-іншому.

- З дитинства мені подобалася журналістика, - зізнається Мирослава. - Батько свого часу працював водієм у редакції районної газети «Маяк», іноді брав мене на роботу. Після закінчення університету побачила в «Маяку» оголошення про те, що потрібен працівник. Вирішила подзвонити. Дякую тим людям, які повірили в мене, підтримали й дали шанс спробувати себе в журналістиці. Районна газета стала справжньою школою. Тут я здобула досвід, підтримку колег, повірила у свій талант.

Мирослава Бондаренко під час роботи у Корюківській районній газеті «Маяк»

Корюківська «районка» стала першою сходинкою цікавого професійного шляху. У 2005 році перспективну журналістку запросили працювати в обласну газету «Вісник Ч» та чернігівську міську «Весть» у Чернігові.

Погляд з Києва

Останні 12 років Мирослава Бондаренко працює в Києві у Видавничому домі «Нова інформація», який видає «Газету по-українськи» та журнал «Країна», а також володіє сайтом Gazeta.ua. Починала роботу в цій компанії редактором регіональних випусків, згодом стала редактором відділу «Спецтема». Останні роки — редактор відділу «Економіка». Також займається підготовкою журналістів. У цьому психологічна освіта дуже допомагає.

- По роботі бувала в різних містах і селищах України. У Корюківці немає відчуття депресивного райцентру, - резюмує Мирослава. - Помітно, що місто живе, доглянуте. Багато хороших магазинів, відремонтовані дороги, чисто. Гарна ідея поставити окремі урни для збору пластика.

Мирослава люить читати корюківські новини, підписана на групи у Фейсбуку. Часто розповідає якісь цікавинки колегам. У компанії, де працює, є кілька земляків із Чернігівщини: зі Срібного, Новгорода-Сіверського.

Скуштувати печиво-грибочки

У Корюківці Мирослава буває раз на два місяці. Але намагається приїздити на 3-4 дні. Щоб встигнути погуляти своїм містом, зайти в кулінарію по печиво-грибочки, сходити в ліс до дубів, зустрітися з друзями. Радіє, якщо вдається побачити однокласників, вчителів, колег-«маяківців», сусідів із вулиць Мічуріна та Індустріальної, знайомих з Білошицької Слободи, Перелюба, Баляс.

А потім знову - Київ. Робота. І чекання наступного приїзду додому.

Наталія Рубей, Сусіди.City

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.