Мобильная версия сайтаВіктор Кульбако:"У ветеринарії працюють трудоголіки й фанати своєї справи"
Багато хто уявляє ветеринарів в образі добрих докторів Айболитів, які лікують кішок, собак та інших дрібних свійських тварин. Дійсно, лікування братів наших менших — це один із напрямків діяльності ветеринарної служби області, але далеко не єдиний.
Лікарі ветеринарної медицини здійснюють заходи щодо недопущення небезпечної продукції тваринного походження (м’ясо, молоко і продукти їх переробки) на прилавки магазинів, підприємств громадського харчування та ринків міста, тобто стоять на сторожі життя та здоров’я наших громадян, проводять велику роботу по недопущенню розповсюдження підступних інфекцій. Працюють над проблемою запобігання в нашій області епідемій небезпечних захворювань, забезпечують конт—роль за перевезенням продукції тваринного походження, слідкують, щоб до нас не попала неякісна закордонна продукція, і роблять ще багато справ для запобігання небезпечних захворювань, жертвами яких можуть стати не тільки тварини, але й люди.
А ось про те, наскільки ця професія небезпечна, взагалі якось замовчується. Чомусь ніхто не згадує, що ці люди знаходяться постійно на «вістрі ножа», у зоні підвищеного ризику, адже щодня, щомиті вони зіштовхуються зі збудниками найнебезпечніших захворювань. Один невдалий рух, одна мить — і людина може загинути. Але вони працюють, ризикуючи життям, щоб запобігти спалахам небезпечних захворювань, для нашого з вами благополуччя. Так що ветеринар — це професія героїчна.
Напередодні професійного свята всіх ветеринарів, що приурочено до Дня святого Пантелеймона — цілителя всіх живих істот, ми зустрілися з начальником головного управління ветеринарної медицини в Чернігівській області Віктором Кульбако й попросили його розповісти про основні проблеми та завдання, що стоять перед ветеринарною службою області, та шляхи їхнього вирішення.
— Багато говорять, що з розпадом радгоспів і колгоспів практично припинився ветеринарний контроль за доглядом тварин на невеликих агрофірмах і у приватному секторі.
— Ні, це не так. Структура державної ветеринарної служби дуже розгалужена. У кожному районі та місті діє управління ветеринарної медицини, ветлікарня, що забезпечує лікування та профілактичну роботу, державна лабораторія, що діагностує небезпечні хвороби, а також дільниці у складі 3—5 фахівців, що обслуговують віддалені населені пункти. Тобто на сьогодні ветеринарною допомогою охоплені всі населені пункти Чернігівщини. Зараз в області працює 1488 фахівців державної ветеринарної служби і 86 приватних ветеринарних лікарів (частина з них — саме на приватних агрофірмах). Тобто ветеринарний контроль за доглядом тварин є як на невеликих агрофірмах, так і у приватному секторі.
— У нашій області вже декілька років достатньо гостро стоїть питання захворювання корів на лейкоз. Як вирішується ця проблема, чи не може лейкозне молоко потрапити в торговельну мережу?
— Дійсно, ця проблема актуальна не тільки в нашій області, але й у цілому в Україні. Зараз у нас в області на лейкоз хворіє 3151 корова. Це питання постійно у нас на контролі. Вже відпрацьована чітка схема контролю, є інструкція, як діяти ветпрацівнику в цьому випадку. На сьогодні обстежені всі корови, що утримуються як на агрофірмах, так і у приватному секторі. Наші фахівці відзначають, що зараз на лейкоз хворіють, в основному, тварини приватного сектору. Відповідно до інструкції, лейкозну корову дозволяється утримувати власнику протягом двох років, при цьому не дозволяється випасати корову в загальному стаді, продавати молоко на ринку, пити некип’ячене молоко. Молоко від лейкозних корів здається на молокозаводи, його переробка іде на окремій лінії. Всі ці вимоги ми фіксуємо у приписі, що видаємо хазяїну корови. На жаль, це захворювання невиліковне. Тому з огляду на те, що хазяїн корови ризикує заразитися від хворої тварини, ми пропонуємо здавати таких корів на забій. Але найчастіше корова — єдина годувальниця родини, і тому селяни відмовляються відразу це робити. І поки на рівні держави не буде відпрацьований механізм страхування худоби та відшкодування збитків господарям корів, які захворіли на лейкоз, цю проблему повністю вирішити ми не зможемо.
— Вікторе Дмитровичу, зараз серед селян паніка, говорять, що з першого січня наступного року їм заборонять торгувати на ринках міста м’ясом, вирощеним на власному подвір’ї?
— Ця паніка необґрунтована. З першого січня 2010 року заборонено не продаж приватного м’яса, а подвірний забій тварин на м’ясо, що призначене для торгівлі на ринках. Тобто все м’ясо, що буде надходити на ринки міста, буде забито тільки на спеціально обладнаних бойнях. На бойні тварина буде оглядатися ветеринарним лікарем, все м’ясо пройде ветеринарно—санітарну експертизу. Такий подвійний контроль дозволить виявити хворих тварин і запобігти надходженню на ринки міста неякісної продукції.
— Яка епізоотична ситуація зараз на Чернігівщині?
— У цілому в області стабільна. Єдине, що нас непокоїть, це захворюваність на сказ. Специфіка цього захворювання полягає в тому, що воно має циклічний характер і циркуляція вірусів у природі залежить від багатьох факторів, не завжди повністю підвладних людині. Пік захворюваності припав на 2006 рік, зараз намітився невеликий спад. Особливу увагу приділяємо профілактиці цього захворювання. З огляду на його підступність ми пішли на повну імунізацію всіх диких тварин регіону, розпорошували вакцину з вертольотів над мисливськими угіддями. При підозрі на сказ необхідне швидке діагностування, тому що від своєчасного початку лікування залежить життя хворого. Наші фахівці як регіональної лабораторії, так і районних, прекрасно справляються з цією задачею.
Особливо хочеться відзначити роботу фахівців регіональної лабораторії. Вони можуть правильно і вчасно діагностувати будь—яке захворювання, що може спалахнути в нашому регіоні. Лабораторія прекрасно оснащена і працюють у ній чудові фахівці. А для того, щоб правильно й точно проводити діагностику, ми утримуємо віварій. При підозрі на особливо небезпечні захворювання виділяємо культуру тканини у померлої тварини і ставимо біопроби на наших піддослідних тваринах (кроликах, білих мишах, курях, мурчаках).
— Яка основна риса лікаря ветеринарної медицини?
—У ветеринарії працюють трудоголіки й фанати своєї справи. Тут не можна відсидітися, тут нічого робити байдужим людям. У нас не буває безпроблемних днів і років. Тільки трошки відійшла проблема курячого грипу, виникла проблема свинячого, а ще лейкоз, сказ та інші підступні захворювання… Це така робота, що потребує щохвилинної уваги і термінової реакції.
—Про що ви мрієте?
— Я б дуже хотів, щоб у нашій області була стабільна епізоотична ситуація і мої підлеглі менше ризикували своїм життям, працюючи в осередках підступної захворюваності. Дуже б хотілося, щоб наша країна підтримала ветеринарну службу й нормально профінансувала її потреби, і наші фахівці за свою важку та небезпечну працю отримували гідну зарплатню.
Хочу привітати своїх колег — працівників ветеринарної медицини та наших ветеранів, які зараз працюють з нами або вже знаходяться на заслуженому відпочинку, із нашим професійним святом — Днем працівників ветеринарної медицини! Бажаю вам міцного здоров’я, щастя, добра, успіхів у роботі, родинного тепла та затишку вам і вашим сім’ям!
Ми також приєднуємося до поздоровлень Віктора Дмитровича і бажаємо всім ветеринарним працівникам Чернігівщини великих успіхів у їхній нелегкій, але дуже важливій справі.
Олена Березкіна, газета "Чернігівські відомості", 5 серпня 2009 року
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.
Экспорт новостей
