Мешканка Ніжина не може виселити родичів зі своєї хати

Добавить новость

Среда, 15 Июля 2009 16:58  |  Просмотров: 2982

Ольга Дрофенко у власному будинку готує їсти в кімнаті, де спить

Мешканка Ніжина Ольга Дрофєнко (зараз їй 60 років) все доросле життя прожила в Іллічівську на Одещині. Від будівельної організації, де вона працювала, отримала однокімнатну квартиру. Потім тяжко хворіла, перенесла кілька операцій, має інвалідність. У 2005-му продала житло біля моря й купила приватний будинок у Ніжині, бо там жила її рідна сестра. Поки Ольга Іванівна оформляла купівлю будинку, кілька місяців жила у неї. Так склалося, що в цей же час родина сестри продає своє житло й разом з Ольгою вселяється в їі будинок. Пізніше із села Білейки Козелецького району сестри забрали 87-річну матір, Тетяну Степанівну. Та через деякий час між родичами пробігла чорна кішка.

І Ольга Іванівна зі своїми електроплиткою, мисками-каструлями та сапками стала жити в одинадцятиметровій кімнаті. Тут готує їсти, пере, миється. Решта будинку площею 80 квадратних метрів — за сестриною сім'єю і так звана «спільна». «Нейтральну смугу» — коридор, кухню та вітальню — господарка будинку кожного разу намагається проскочити якомога швидше. Коли сестра з чоловіком не на дачі чи не на роботі в Києві, засинає, як ляжуть спати вони. Іноді до ранку сидить у малиннику в садку біля будинку.

«Ми у тебе поживем»

Сестра Ольги Іванівни, 57-річна Ніна Шугалій, разом із чоловіком Миколою та дорослим сином Олегом мали півбудинку в Ніжині. Житло було оформлене на Олега.
— Олег займався бізнесом, наробив боргів, — розповідає Ольга Іванівна. — Довелося їм продавати житло. Олег з дружиною пішли жити до її матері. Спочатку я й не думала, щоб родичі жили у мене, хотіла тільки матір до себе забрати. Але вони залишилися без житла, без реєстрації. Попросили: «Ми у тебе поживем». Я хворіла, думала, що скоро помру. І вони не сподівалися, що я так довго жити буду. Я переїхала в свій будинок разом із сестрою та її чоловіком. Пізніше, після розлучення, у мене оселився й старший Нінин син Сергій. Усіх трьох я прописала. Квартиру в Іллічівську я продала за 27 тисяч доларів, а будинок купила за 17. Залишались гроші, тож ми почали робити ремонт. Зробили санвузол з ванною, поставили металопластикові вікна, звели новий сарай. Майже за все платила я.

Але довести це важко, бо я не маю відповідних документів (хіба я могла подумати тоді, що все так складеться). Наприклад, замовлення на металопластикові вікна оформлене на родичів, а гроші платила я. Навіть якщо зять щось робив, то я за роботу йому платила.
Усі роки сама оплачувала комунальні послуги за всіх.
Жінка говорить, що, поки були гроші, робила дорогі подарунки племінникам. Сестра довго ніде не працювала. Коли, каже, перевозили матір і продавали її хату, Ольга відмовилась від своєї частки і навіть дала Ніні грошей на оформлення спадку.

Кайдашева сім'я?

Ольга Іванівна говорить, що разом попервах жили хоч і не надто дружно, але й не лаялись. Гроші вона і Шугалії тримали окремо. Сваритися почали із вересня 2007-го.
—  Мабуть,   родичам набридло, що я не вмираю, та ще й закінчились гроші від іллічівської квартири, — припускає Ольга Іванівна.
— Якось Микола прийшов п'яний, поставив каструлю із картоплею для курей на газ і забув, — згадує Дрофєнко. — Картопля закипіла й потекла на плиту. Я вимкнула газ. Микола знову запалив. Став лаятись. Я його вдарила кришкою  від каструлі. А він схопив мене за горло і почав душити.

Відтоді Іванівна у кухні не готує і не їсть. Так само не користується туалетом, перепрошую, ходить на відро.
Каже, що родичі щоразу, як вона проходить мимо, всіляко її ображають — обзивають нецензурними словами, грозяться здати у психлікарню. Але голосу надто не підвищують. Тому сусіди й кажуть, що не чули, щоб Дрофенко та Шугалії сварилися. Приводять, каже, компанії й шумлять довго, не дають спати. Як вона хворіє — ніколи не зазирнуть в її кімнату. Значна частина її пенсії йде на ліки та комунальні послуги, причому й зараз платить за будинок за всіх. На їжу майже нічого не лишається.

У жовтні 2008 року Ольга Іванівна почала судитися за виселення Шугаліїв. Сергій виселився з будинку сам. А Ніну та Миколу Шугаліїв зобов'язав виселитися ніжинський суд без надання їм житла.
Але Шугалії подали апеляцію, що не згодні просто так виселятися. Вони стверджують, що будинок купувався й ремонтувався на спільні кошти, а визначили Ольгу Іванівну власником за згодою сторін. Коли заселялися, господарка не обумовила, де чия площа. І ніхто їй, кажуть, не заважає користуватися ні кухнею, ні туалетом, ні погребом.

Два наступних суди Шугалії виграли. Ольга Дрофенко вважає, що судді були упередженими.
87-річна мати спочатку була на боці Ольги, а потім вирішила, що доживатиме віку з Ніною. Ольга Іванівна каже, що при Шугаліях мати наговорювала на неї, мовляв, їсти не дає, б'є.
—  Ніхто мене не кривдить, не б'є, — сказала мені сам на сам Тетяна Степанівна. — Все у мене добре. Сама я за собою ще догляну, от тільки їсти варити важко. їжу зараз Ніна дає, а коли є в Ольги — то й вона. Вони не мирять між собою, та я у їхні сварки не хочу влазити. Але якщо роз'їдуться, то жити буду з Ніною.
—   Ну зробила я  помилку, що прописала, так що мені, накласти на себе руки? — плаче Ольга Іванівна.
Зараз вона готує документи на наступний суд.

Геннадій Гнип, тижневик «ГАРТ» №28 (2416)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: