Господь благословив різати дерево

Добавить новость

Среда, 13 Марта 2019 12:44  |  Просмотров: 3495

Усьому світові відоме вміння українців жити в гармонії з природою! Недаремно ж і пращури наші вважались неперевершеними умільцями виготовлення різних речей з матеріалів, дарованих Всевишнім. Та особливу майстерність, за свідченням історії, предки сучасних українців проявили в обробці деревини. А самі дерева, як до прийняття християнства, так і в пізніші часи шанували в родинах. Навіть село – колиска української цивілізації – народилося, завдячуючи дереву!


Анатолій Колошин

Вернісаж-2018

Посеред минулого літа у Новгород-Сіверському музеї-заповіднику «Слово о полку Ігоревім» працювала виставка «Дерев’яні візерунки Чернігово-Сіверщини». Свідомій публіці власні таланти відкривали заслужені майстри народної творчості України Анатолій Колошин, Анатолій Іваньков, Віктор Ворожбит та Андрій Колошин.

Літній вернісаж 2018 року вкотре засвідчив, що сучасний Новгород-Сіверський має право називатися столицею чернігово-сіверського різьбярства! Оскільки в інших закутках стародавнього краю навряд чи знайдеться подібний приклад, щоб серед цеху різьбярів одного міста одразу працювали аж четверо майстрів зі званням «заслужених»!

Патріарх ремесла

Звичайнісінький шмат дерева ці чоловіки перетворюють на красивий виріб. І вже не одне десятиліття! А у гурті своєму вони мають «патріарха» різьблення. Анатолій Колошин, нащадок козаків, на стезі ремесла – з 60-х років ХХ-го сторіччя. З тої пори, як осів у середньовічному передмісті Новгорода-Сіверського – на Покровщині. Тут він народився воєнного 1941-го. Навчався у середній школі №2, де до війни батько військову справу викладав, а після набуття фахових знань та досвіду на Галичині знову прибув до батьківського обійстя, яке стоїть над старим Козацьким шляхом на Чернігів.

– Ого, як давно се було, – дивується майстер, – коли після Яворівського училища художнього різьблення я опинився у рідному краї! Повернувся, щоб у Новгороді-Сіверському розпочати життя з чистого аркуша.

Бог дарував Анатолію Колошину не тільки можливість сповна відчути впродовж великого життя радість у творіннях, а й пізнати сімейне щастя – дружина народила йому сина Андрія, до речі, не менш талановитого, ніж батько. Не випадково ж молодший Колошин не тільки вже 7 років носить звання заслуженого, а й є лауреатом Всеукраїнських премій у галузі мистецтва.

Окрім сотень ювелірно виконаних виробів, сивочолий вусань Анатолій Колошин має низку звань і нагород. Його ім’я – у багатьох вітчизняних та зарубіжних виданнях серед гурту лауреатів регіональних та Всеукраїнських премій. А ще пан Анатолій вже кілька років значиться президентським стипендіатом.

Згадуючи попередні роки, як то час навчання в мальовничій Галичині, наш земляк зауважує, що ніколи не переймався тим, яку нагороду отримає чи яке звання носитиме. Просто робив справу, яку любив, не розраховуючи на гучний успіх за кілька десятків років. Водночас можна зрозуміти, наскільки великою силою є роки досвіду 77-літнього нашого земляка! Значення її розуміють майстри з різних куточків України. Вони вважають за честь взяти до рук будь-який плід праці Анатолія Колошина з Новгорода-Сіверського.



Славні колеги

Місту на Десні пощастило з різьбярами. А то й взагалі з ремеслами та різними видами мистецтва. А на стезі різьблення по дереву на початку 70-х до Анатолія Колошина приєдналися молоді хлопці – Анатолій Іваньков та Віктор Ворожбит. Перший мав практику різьблення у профільній установі Новгород-Сіверського лісгоспу, а далі – тривалий час вчителював у міській середній школі №2, викладаючи трудове навчання, а другий одразу приєднався, як тільки прибув у цю школу, розділивши з колегою «хліб» викладання уроків праці.

До речі, вчителювання обох майстрів творчим дуетом у школі на Покровщині допомагало дітям периферійного міського закладу відкривати свої таланти. Саме так і засвітився промінь майстерності в душі 44-річного містянина Ігоря Сигути, про що він згадував на презентації виставки у музеї. Тепер він робить мистецькі дива з деревини, пройшовши шлях від хлопчика-гуртківця у школі до успішного митця, творіння якого знайшли похвальні слова у метрів різьбярства. Невипадково в розмові з автором сих рядків заслужений майстер народної творчості України, член двох Національних спілок України, президентський стипендіат Анатолій Колошин назвав Ігоря Сигуту дуже талановитим різьбярем, роботи якого вже перевершують здобутки вчителів-наставників!







Замість епілогу

Під кінець 60-х-на початку 70-х років минулого століття на Новгород-Сіверщині почали з’являтися різьбярські вироби з дерева на прилавках промтоварних крамниць. Разом з «російским» сиром нового місцевого сирзаводу райкомівське начальство прагнуло представляти сей крам «брендом» Новгорода-Сіверського. І пішли світом новгород-сіверські матрьошки – дерев’яні «расєйські баби», як їх називали в народі і які вставлялися одна в одну, рекламуючи українське 1000-літнє місто Новгород-Сіверський аж до здобуття Україною Незалежності.

Слава Богові, новітні часи відкрили простір вільному розвитку художніх та культурних вподобань і серед нашого люду. Публіка хоч і мляво, але почала прагнути до рідного українського чинника. І тепер мало хто пам’ятає тих «матрьон» на полицях, вкритих пилом, а майстрів наших і без «расєйських баб» впізнають далеко за межами Північної Сіверщини. Поважають творців прекрасного з дерева за зрозумілий та вишуканий стиль Чернігівської школи. Особливо гості Чернігово-Сіверщини поважають талановитих земляків за роботи, в яких вдало поєднуються дотепні імпровізації сучасності зі сталими законами різьблення далекої минувшини.

Щасти вам, майстри!

Борис Домоцький, «Деснянка» №11 (746) від 14 березня 2019

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: