А коли вас обманювали? Хто? Як?

Добавить новость

Понедельник, 27 Марта 2017 16:41  |  Просмотров: 2472

13 березня адвокат затриманого головного податківця Романа Насірова Олександр Лисак запевняв, що заставу вносити не будуть: «Сторона захисту взагалі не розглядає внесення застави. Завтра ми обговоримо ситуацію з нашим клієнтом». Насіров на запитання журналістів, чи буде він вносити заставу, сказав, що «навіть якби у нього були такі гроші або бажання», то він їх фізично внести б не зміг. Та вже 16 березня 100 мільйонів гривень застави внесли порівну його дружина Катерина Глімбовська і тесть Олександр Глімбовський. Яких тільки жартів не створили на цю тему! Один з них — «так от чого гривня укріпилася! Насіров долари міняв».

Ось вам обман на висотах. На місцевому рівні щодень телефонують дрібніші шахраї: «Ваш син збив людину (як варіант — вашого сина збила машина)». Знають, кляті, що за чоловіка не кожна гроші віддасть, як Катерина за Романа. Багато хто скаже: «Та прикопайте його там, де збило». А от за синочка більшість мам віддадуть усі гроші з гаманцем разом.

А коли вас обманювали? Хто? Лікарі? Юристи? Начальство? Родичі?



Шахрай діяв через райдержадміністрацію і сільраду

Надія Андрієнко, Вершинова Муравійка, Куликівський район:

— Попалася і я до тенет шахрая. 13 вересня минулого року перебирала картоплю. Секретар сільради принесла папірець, сказала, що написала голова. їй подзвонили з Куликівської райдержадміністрації, щоб я зателефонувала за вказаним номером слідчому Манушкіну з Києва. Додзвонилася з третього разу. Він говорив, що на мою доньку відкрита кримінальна справа. Лякав, щоб брала чисті речі і чекала у сільраді, за мною приїдуть, заберуть. І що головиха на доньку характеристику пише. По селу брехні пішли. Добре, що я дочці подзвонила, а в неї паспорт з собою, його ніхто не крав, як сказав той Манушкін. І все у неї добре. Я написала заяву в поліцію. А через декілька місяців на гачок того шахрая ледь не попався пенсіонер з Дніпродзержинська Микола Чуйко. До речі, колишній міліціонер. Про мою біду він дізнався з Інтернету. Йому через міськраду телефонував цей Манушкін. Тепер хай з ним розбираються. Я думаю, Чуйко розплутає цей клубок. Добре, що я не повелася і нічого не віддала аферисту.

Держава не повернула заощадження

Юрій Голован, сеньківський сільський голова, Городнянський район:

— Держава не повернула гроші, які поклав на книжку. У мене три тисячі рублів було. Таких, як я, сотні. Уже люди й забули про ті гроші. Наче їх і не було. Але ж вони були, реальні, зароблені.

Ростуть тільки ціни

Валентина Часовська, пенсіонерка, Займище, Талалаївський район:

— Найбільше мене надурив наш уряд і держава. Я пенсіонерка, переселенка з Донбасу, з Єнакієва. Сюди переїхала до доньки, три роки тому. Там, на окупованій території, залишилася двокімнатна квартира.

Син так на Донбасі і живе. Працював на Єнакіївському металургійному заводі, машиністом тепловоза. Як війна почалася, втратив роботу. Зараз відбудовує щось, якісь будинки під Донецьком. Донька тут, у Займищі. 36 років. Працювати ніде. Мені 72. Стажу 30 років. Жила у північному Казахстані, у Петропавловську. Працювала стенографістом в облвиконкомі. А тепер пенсія — шиш. Дурять нас, як можуть. Обіцяють пенсії підняти. Підіймають на 50-100 гривень. А ростуть тільки ціни.

Син отримав погану оцінку, а сказав, що гарну

Володимир Субота, директор комунального підприємства Семенівської міськради:

— Син. Йому 13. Рік тому він отримав погану оцінку. А сказав, що добру. Він зазвичай не обманює. Тож видно було, що каже неправду. Це наївна брехня, дитяча. А є хитромудра, заплутана, доросла. З неї наживаються, з неї постало стадо олігархів. Брехню, яка веде до збагачення, не засуджують. Тому вона й тримається. І це не дивно після життя у Радянському Союзі. Коли говорили одне, а робили інше.

«Хіба правітєльство!»

Микола Васюк, керівник фермерського господарства, Рудня, Сосницький район:

— 20 березня був День щастя. Так от я маю повне право його святкувати, як щаслива людина, котру ніхто з оточуючих не дурить. Незважаючи на те, що займаюся вирощуванням і продажем картоплі, навіть покупці свідомі попадаються, жоден не обманув. Мені допомагає те, що в людях добре орієнтуюсь і наперед бачу: чесна людина чи ні. І я стараюся жити по совєтським законам — чесно. Кому вдається тільки нас усіх обдурювати — так це хіба правітєльству.

Заради добра

Віра Єлісєєва, пенсіонерка, працює прибиральницею на «Швидкій допомозі» у Києві, Ніжин:

— До пенсії 15 років працювала медичною сестрою у Ніжинському туберкульозному диспансері (зараз такої установи немає). Доводилося обманювати пацієнтів. Людина однією ногою в могилі стоїть, а ти їй: «Усе буде добре».

Мене ж, бувало, дурили по особистій лінії. Чоловіки — істоти полігамні. Все життя однакові.

З року мене, малу, виховувала бабуся Марія Іванівна у селі Березанка під Ніжином, бо мама хворіла на туберкульоз. І розповідала, що моя прабабуся, її мати, десять років відсиділа за десять колосків. Тож мене вчила не красти і не обманювати.

Тижневик «Вісник Ч» №12 (1611), 23 березня 2017 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: