Фарби життя талановитого художника Дмитра Якутовича

Четверг, 8 Декабря 2016 19:45 | Просмотров: 6245 | Обновлено 11 Декабря 2016 13:46

Він був всебічно обдарованою дитиною. Вражав математичними здібностями, отримав спеціальну музичну освіту, добре грав на фортепіано. Йому пророкували велике музичне майбутнє. Але все змінилося...
8 грудня у Національному архітектурно-історичному заповіднику «Чернігів стародавній» відкрилася виставка картин Дмитра Якутовича «Фарби мого життя», яка приурочена до Міжнародного дня людей з інвалідністю.

– Я дуже люблю ваше місто, і мені дуже приємно, що на цій історичній землі відкрилася моя виставка. Так трапилось, що після травми, коли я вже перестав займатися музикою, виникла ідея спробувати себе в образотворчому мистецтві. Зупинився на олійному живопису, і з часом захопився їм. З 1977 року почалося моє справжнє творче мистецьке життя, і я вже сорок років працюю в образотворчому мистецтві. Люблю живопис, люблю Бога, люблю Україну, і від душі й серця малюю те, що я відчуваю, – каже Дмитро Якутович.

Дмитро народився в унікальній мистецькій родині Якутовичів. Батько, Георгій В’ячеславович Якутович, відомий український художник-графік, народний художник України, академік, професор, лауреат Державної премії ім. Т. Г. Шевченка, ілюстратор книжок, художник-постановник фільмів «Тіні забутих предків», «Захар Беркут»; співпрацював з такими кінорежисерами, як Сергій Параджанов, Леонід Осика, Юрій Іллєнко. Мати, Олександра Павловська, теж художник-графік. Старший брат Сергій – відомий в Україні художник, лауреат Державної премії ім. Т. Г. Шевченка, член-кореспондент Академії мистецтв, працював художником у фільмі «Молитва про гетьмана Мазепу» Юрія Іллєнка.
Виховуючись в талановитій мистецькій родині, у Дмитра рано проявилися здібності. Він отримав спеціальну музичну освіту, добре грав на фортепіано. Йому пророкували велике музичне майбутнє. Але все змінилося коли хлопцю виповнилось 12 років. Після автомобільної аварії Дмитро втратив слух і отримав інвалідність. З музикою довелося попрощатися. Щоб підтримати сина, батьки-художники купили йому фарби та пензлі, довго пояснювати, як ними користуватися, не прийшлося, і в перший день він намалював натюрморт з яблуками. Так музика перетворилася в живопис.
Художню освіту батьки дали Дмитрові вдома, вчили самі та у приватних студіях видатних митців – графіка Григорія Гавриленка; живописців Анатолія Лимаріва, Михайла Вайнштейна; скульптора Миколи Рапая.

– Я працював з його батьком Георгієм Якутовичем – це був великий художник. А тепер його син Дмитро обрав шлях живописця й не помилився. Ми з ним сусіди, живемо в одному домі. Його роботи професійні з природним відчуттям кольору, експресивні і напружені. Здавалося б технічні засоби, якими він володіє, прості, але скільки справжнього почуття, думок і багато всього іншого закладено в цих творах. Таких простих і таких складних, – каже Веніамін Ларін, художник, фотожурналіст.

Довідка:
З 1977 року Дмитро Якутович є постійним учасником Всеукраїнських, обласних та міжнародних виставок. З 1990 р. – член Національної спілки художників України, у 1997 р. вступив в УТОГ й став членом спілки нечуючих художників «Натхнення», з 2003 – член Української спілки інвалідів (УСІ) та Народної Академії творчості інвалідів. У 2003-му році став лауреатом Всеукраїнського фестивалю творчості людей з обмеженими можливостями (І премія), одержав кубок від Національної Асамблеї інвалідів. У 2004 р. – лауреатом Міжнародної премії «Філантроп» на фестивалі-конкурсі у галузі художньої творчості інвалідів у Москві (І премія), у 2006 р. – лауреатом Міжнародної премії «BUZA» на конкурсі живопису серед інвалідів в Тірані в Албанії (ІІ премія).
У різні роки його картини придбали Міністерство культури та мистецтв України, Художній фонд, Музей українського образотворчого мистецтва, Чернігівський художній музей, Миколаївський художній музей.

Більш світлин тут

Володимир Коваль