Что думают жители Чернигова о выборах президента США?
Главное событие на международной арене этой осени – выборы президента США, что состоятся 8 ноября. Внимание политиков и СМИ приковано к предвыборной гонке в стране, остающейся в мировых лидерах. Главные претенденты на пост президента США – экс-госсекретарь Хиллари Клинтон от Демократической партии и миллиардер Дональд Трамп от Республиканской партии. Как происходящее за океаном повлияет на Украину? Что думают черниговцы о выборах президента США, мы поинтересовались в экспертов и жителей города.
Валентин Мельничук, заместитель головы Черниговского областного совета:
Стратегически для Украины ничего не изменится, выиграет Х.Клинтон или Д.Трамп. В США – большая украинская диаспора, поэтому поддержка Украины останется на том же уровне, независимо от того, кто будет президентом. Кроме того, Украина геополитически определилась. И в этом тоже есть стратегия – Украина территориально близка к России, поэтому США в своей политике близки к Украине.
Геннадий Максак, глава Совета международной политики «Украинская призма»:
Інтерес до виборів президента в Сполучених Штатах з боку українських можновладців та й пересічних українців є не лише черговим сподіванням на цікавий перебіг протистояння між демократами та республіканцями. Від результатів виборів багато в чому залежить, як далі територіально буде виглядати Україна.
Щоб отримати точку відліку для порівняння позицій кандидатів, необхідно звернути увагу на зовнішню політику нинішнього президента США Барака Обами. Від приходу до овального кабінету у 2009 році Обама намагався реалізувати декілька стратегій. Однією з них стала спроба перезавантажити відносин з Росією, знайти спільні знаменники. Не вдалося. Путіну не подобався статус регіональної держави, який американці намагалися йому нав’язати, замість вважати рівним партнером у вирішенні світових питань. Крім того, основну увагу США спрямували на Південну Азію та Близький Схід. Тож регіон Східної Європи став менш привабливим для активного зовнішньополітичного заангажування з боку Сполучених Штатів. Тут Вашингтон віддавав ініціативу Європейському Союзу. Врешті-решт, це вилилося в доволі слабку реакцію Америки на події в Україні в лютому 2014 року. Режим санкцій не був аж таким дієвим інструментом, щоб припинити агресію. Хоча в довгостроковій перспективі він може мати певний стримуючий ефект.
Напевне, з цих позицій виходять кандидати в президенти Гілларі Клінтон та Дональд Трамп, коли намагаються будувати свої зовнішньополітичні платформи. Перше загальне зауваження: відносини з Україною не займають чільне місце у програмах кандидатів. Україна, в більшості випадків, згадується як контекст для побудови стосунків з Росією. А от у цих стосунках не все так однозначно. Так, США визнають, що Росія порушила територіальну цілісність та суверенітет України, але водночас, РФ – це важкий, та все ж таки партнер для США і ЄС в питанні боротьби з Ісламською Державою, в іранському питанні і багатьох інших регіонах. Тому доводиться шукати відповідний modus vivendi.
Якщо порівняти кандидатів, то, безумовно, на даному етапі Україні ближча позиція представниці демократів Г.Клінтон. Хоча заради справедливості необхідно зазначити: якби у республіканців був інший кандидат, їх партійна позиція була б більш орієнтована на посилення допомоги Україні. Однак з Трампом вийшла зовсім інша історія.
Отже при Г. Клінтон є шанси зберегти поточний підхід до російсько-українського конфлікту, зберегти санкційний режим щодо фізичних осіб та підприємств Росії. У разі перемоги Д. Трампа, а такі шанси не є примарними, ситуація може кардинально змінитися. Існує вірогідність перегляду відносин з Росією в сторону посилення співпраці, а також перегляду основ євроатлантичної безпеки через частковий вихід США зі своїх зобов’язань. Звичайно, що в такому разі Україні буде важче відстоювати свою позицію на рівні міжнародних організацій. Але навіть із Трампом не все так однозначно. По-перше, реальна політика може відрізнятись від поточних популістських заяв. По-друге, наразі кандидат від республіканців перейшов до помірнішої риторики, намагаючись уникати неоднозначних чи радикальних заяв.
В цілому, є ще один запобіжник для непродуманих ініціатив у зовнішній політиці США. Це позиція американського парламенту. Наразі є чітке розуміння з боку двох партій щодо ситуації в Україні та налаштованість на підтримку. Тому швидких змін не передбачається, навіть у негативних, з точки зору України, сценаріях розвитку поствиборчої ситуації в США.
Сергей Лепявко, доктор исторических наук, профессор Нежинского государственного университета имени Н.Гоголя:
Вибори президента США важливі для України, бо США залишається країною №1 у світі. Ця держава є економічним і фінансовим лідером світу, має всі можливі природні ресурси, і на відміну від багатьох інших розвинених країн світу є економічно самодостатньою. Тому американська еліта може вести себе незалежно. Ставлення США до української проблеми є одним із визначальних чинників формування політики західних країн.
У США президент належить до ключових фігур у структурі державної влади. Коли держава тільки здобула незалежність, американська верхівка планувала створити конституційну монархію, але потім від цієї ідеї відмовилася. З огляду на це, президент США має всю повноту виконавчої влади, він сильніший, аніж президенти більшості країн. Разом з тим, в американській політичній системі закладений чіткий поділ гілок влади, і президент не може втручатися у законодавчу та судову владу. США – федеративна держава, вплив президента у внутрішнє життя штатів теж обмежений. Тому не залежно від того, хто буде президентом США, якщо він буде порушувати прийняті правила гри або йтиме проти волі більшості американської еліти, то у неї є достатньо важелів, щоб стримувати такого президента, аж до імпічменту.
Загалом я провів у США майже рік (викладав, у тому числі і в Гарвардському університеті), і можу сказати, що американський істеблішмент, науковий також, дуже самостійний і незалежний, не любить, коли його намагаються використати у чиїхось інтересах. Більшість найважливіших рішень у США схвалюються після тривалого обговорення (науковими експертами також), тому я впевнений, що сучасна політика США щодо України і Росії навряд чи зміниться, оскільки Путін своєю поведінкою несе загрозу світові.
Якщо перейти на персоналії кандидатів у президенти, то Клінтон виглядає привабливішою за Трампа. У неї великий досвід державного управління, вона чітко висловлює свою позицію з усіх питань. І буде продовжувати політику свого попередника, але, очевидно, у більш жорсткому варіанті щодо Росії. Якщо говорити про Трампа, то ніхто не знає, як він поведе себе на посаді президента. Варіативність його політики щодо України може бути від пропутінської і проросійської до, як це не дивно, протиросійської. Як політик великого масштабу, він людина недосвідчена, але дуже незалежна й амбіційна. Тому якщо Путін спробує обвести його навколо пальця, і Трамп образиться, то він може бути більшим ворогом Путіна аніж Клінтон. Я так вважаю.
Алла Ващенко, кандидат исторических наук, доцент Черниговского национального педагогического университета имени Т.Шевченко, специалист по современной истории Европы и Америки:
Виборчі перегони у США увійшли до найбільш гострої фази, котра, зазвичай, може суттєво відкоригувати попередні прогнози. Два основних претенденти на посаду Президента США готуються до дебатів, а їхні виборчі штаби активно вибудовують систему аргументів та контраргументів на користь своїх кандидатів.
Гілларі Клінтон має великий досвід державно-політичної діяльності, має значну підтримку як з боку президента Б.Обами, так і від членів та прихильників Демократичної партії. Вона розумна, сильна та харизматична особистість, постійно перебуває серед лідерів світового рейтингу найбільш впливових жінок. Її виборча кампанія побудована із урахуванням традиційних для американського суспільства цінностей: свобода, демократія, рівні можливості, світове лідерство. При цьому вона продукує жорсткі висловлювання щодо політики Москви у Криму (порівняння із нацистською політикою А.Гітлера) та критичне ставлення до В.Путіна, із стратегією котрого пов’язує поширення та активізацію радикального націоналізму у світі. Традиційно наголошує на важливості боротьби із міжнародним тероризмом.
Дональд Трамп, підприємець, мільярдер, шоумен, відомий телеведучий. Досвіду державно-політичної діяльності не має, проте зазначає, що успішність у бізнесі дозволить керувати державою. Слід наголосити, що особистість Д.Трампа досить неоднозначно сприймається у таборі республіканців: опозиція в середині партії, зокрема й серед відомих та впливових республіканців є досить серйозною. У його кампанії було чимало шоу та епатажу, проте з часом виступи та висловлювання стали більш виваженими. Проблему тероризму, зокрема його проявів у США, планує вирішувати шляхом обмеження потоку мігрантів та депортації нелегальних мігрантів із країни. Висловлювався щодо невтручання у конфлікт Росії та України, наголошуючи, що передовсім це проблема Європи, а не США. Також досить контраверсійними є його заяви щодо можливості визнання Криму територією РФ та невиконання Вашингтоном ст. 5 Статуту Північноатлантичного Альянсу (колективна оборона у випадку нападу на одну із країн блоку) якщо РФ здійснить агресію щодо країн Балтії.
Загалом, більшість аналітиків прогнозують, що за умови перемоги Г.Клінтон політика США щодо Москви стане більш жорсткою, посилиться протистояння в усіх регіонах, де РФ прагне зберегти свій вплив чи просунути власні інтереси. Прихід же Д.Трампа пов’язують із можливістю відміни санкцій, пов’язаних із Кримом та ситуацією на сході України, перекладенням )поступатись РФ не буде. Зокрема Д.Трамп постійно наголошує на потребі збільшити військову потугу США.
Для України перемога будь-якого із кандидатів не матиме принципових змін: Вашингтон буде надавати підтримку, водночас традиційно вимагатиме проведення реформ. При цьому рівень та обсяг підтримки залежатиме від багатьох факторів як міжнародного життя, так і ситуації в Україні.
Мнения черниговцев, и не только:
Инна Николаевна Дусь, пенсионерка:
Из побуждений женской солидарности мне больше импонирует Клинтон, Трамп – мужчина не моего вкуса как внешне, так и внутренне (смеется). Американцы сами решат и сделают выбор. Мне кажется, там голос каждого гражданина имеет силу. Для Украины, наверное, более подходящей будет политика Клинтон, хотя сложно оценить из-за океана политический багаж каждого из кандидатов.
Алексей, фотографироваться отказался:
Я человек совсем аполитичный. Даже на украинские выборы не хожу, не то чтобы интересоваться американскими.
Лидия Леонтьевна, врач-физиотерапевт:
Политикой особо не увлекаюсь, но знаю, что в ноябре в США будут выбирать президента. Хиллари Клинтон нравится больше, и считаю, что женщина во власти, как хозяйка дома, будет думать о детях и всех остальных. Мне кажется, что Клинтон будет поддерживать Украину, а Трамп – вряд ли.
Александр, госслужащий:
Чернігівці очікують, аби майбутній президент США був лояльним до України, як Обама. Клінтон як лідер США більш прийнятна, аніж Трамп. Це моя точка зору.
Анатолий, инженерно-технический работник предприятия:
По моим прогнозам, ничего не поменяется. В США не только от президента все зависит – там довольно сильны позиции сената. Как по мне, Клинтон более предсказуема, Трамп выглядит менее адекватным. Но если посмотреть в историю, то и президент Никсон тоже был непредсказуемым, а Рейген – бывший актер, что тоже необычно, хотя политика страны особо не менялась.
Андрей, гость из Белоруссии (фотографироваться отказался):
Я надеюсь, что Клинтон победит. Ее соперник, со стороны, выглядит неадекватным. Мы не выбираем, но поддерживаем меньшее из двух зол. Вчера смотрел на Фейсбуке фото, как Клинтон на посту госсекретаря встречалась с бывшим президентом Украины Януковичем, сейчас приветствует нынешнего президента Порошенко. А выражение лица то же! Понимаем, что это большая политика. Раньше республиканцев поддерживал, казалось, что их политика более правильна. И вообще хотелось, чтобы для будущего президента США демократия и права человека не были пустыми словами.
Черниговчанка Анна Баталова, живет в США (штат Флорида) почти 10 лет, но пока сменить украинское на американское гражданство не решилась, поэтому на выборы осенью не пойдет. Анна работает в сфере торговли и что касается ее окружения, то большинство настроено за Трампа. Белых американцев подкупают его лозунги и обещания ужесточить миграционную политику и выстроить стену на границе с Мексикой. В тоже время он напоминает ей Жириновского и порой кажется не до конца адекватным. Что касается Хиллари, то ее недавний скандал с емейл-перепиской, которую взломали хакеры, очень сильно отразился на ее репутации. Нам из-за океана это кажется незначительным нарушением, а вот для принципиальных и законопослушных американцев – это была сенсация года. Американская пресса до сих пор изобилует аналитическими и критическими материалами на эту тему. Как пример, Анна приводит одного военного, который попался на аналогичной халатности – его обвинили в том, что он отправил несколько личных писем с рабочей электронной почты. Мужчину уволили по статье и дали тюремный срок, так как данное преступление приравнивается в штатах, чуть ли не к измене Родине. А в случае с Клинтон – ФБР не нашла состава преступления. «Мне кажется, что белые будут больше голосовать за Трампа», - говорит Анна.
Ярина Мирославская
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.