Таємниці реставрації архітектурних пам’яток

Чернігівські науковці відкривають таємниці архівних документів, які надійшли до фонду Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній». Частину архіву вони отримали від дирекції ВАТ «Чернігівпроектреставрація». За словами науковців, ці документи – неоціненний скарб для дослідників старожитностей, а також для архітекторів, які виконують ремонтно-реставраційні роботи пам’яток архітектури. Географія матеріалів вражає. Окрім Чернігівщини, вона охоплює ще шість областей України.

Від Чернігівщини – до Південної Пальміри

Серед архівних документів – плани благоустрою монастирів і проектно-кошторисна документація на ремонтно-реставраційні роботи пам’яток архітектури та історії, генплани розвитку історичних міст, численні фотоальбоми тощо. Документи датовано початком 50-х років ХХ століття і до 2003 року. На жаль, 2004-го «Чернігівську міжобласну науково-реставраційну майстерню» було закрито. Того ж року створено дві нові структури, які розділили між собою зібраний архів.
Частину архівних документів науковцям передала дирекція ВАТ «Чернігівпроектреставрація», яке є правонаступником міжобласної науково-реставраційної майстерні.

За словами заслуженого будівельника України, директора ТОВ «Чернігівська реставраційна майстерня» Юрія В’ялого, свого часу міжобласна науково-реставраційна майстерня давала друге життя історичним пам’яткам усієї Лівобережної України, а це – сім областей: Чернігівська, Сумська, Полтавська, Харківська, Донецька, Дніпропетровська і один об’єкт в Ізмаїлі Одеської області. За цей час реставратори відродили з небуття понад 150 пам’яток архітектури. У спеціальних майстернях працювали провідні архітектори, наукові співробітники та фотографи.
– Фіксували увесь процес реставрації, – розповідає Юрій В’ялий. – Науковці готували звіти, зберігали в архівах майстерні.


За словами старшого наукового співробітника відділу наукової та музейно-фондової роботи заповідника «Чернігів стародавній» Олени Ванжули, проект реставрації кожної будівлі – це свого роду невелике наукове дослідження. Адже потрібно визначити архітектурні розміри споруди, досконало вивчити історію пам’ятки, опрацювати велику кількість архівних і документальних матеріалів. Більшість проектів виконували представники інституту «Укрпроектреставрація», де працювало багато фахових архітекторів, мистецтвознавців та художників.
– Можна лише дивуватися тому, що у 50-60-х роках минулого століття існував доволі ґрунтовний підхід до реставраційних робіт, – каже Олена Ванжула. – Багато дослідників ознайомлювалися з об’єктами в архівах Москви, Ленінграда, Києва, Чернігова і тільки після цього складали історичну довідку.
Для того аби виявити всі таємниці мурування стін, розчину, будівельних матеріалів, потрібно було провести зондування та архітектурно-археологічні дослідження. Надзвичайно цінними експонатами колекції є фотографії, за якими нині наковці можуть порівнювати стан пам’яток.

Ідеологічний підхід до справи

Яскравий приклад унікальної реставрації – П’ятницька церква в Чернігові. Під час війни споруду на дві третини було зруйновано. Її відновили завдяки зусиллям архітектора Петра Барановського, який навіть домігся того, щоб на одному з цегляних заводів Чернігова розпочали виробництво плінфи за давньоруськими зразками і відновлювали церкву саме в тих формах, у яких вона була побудована. На фото, зроблених у 50-х роках минулого століття, видно, що поруч із храмом стояла ротонда, побудована на початку ХІХ століття за проектом губернського архітектора Антона Карташевського. На жаль, цієї споруди нині вже немає.
За словами Олени Ванжули, на прикладі П’ятницької церкви чітко прослідковуємо ідеологічний підхід до реставрації, адже в той час пам’ятки архітектури відновлювали у формах давньоруського періоду, незважаючи на пізніші прибудови.
Загалом колекція архіву, яку отримав заповідник, нараховує тисячі документів. На думку науковців, найцікавіші з них – авторські спостереження, коли відомі архітектори власною рукою записували цікаві моменти реставрації. Попереду в науковців велика робота, адже потрібно все систематизувати та поставити на облік.

Сучасна реставрація переживає не найкращі часи

Щодо сучасних реставраторів, то перспективи у них не райдужні. За словами Юрія В’ялого, ВАТ «Чернігівреставрація» котрий рік поспіль не проводить реставраційних робіт. Нині лише ТОВ «Чернігівська реставраційна майстерня» працює на історично-архітектурних об’єктах Чернігівщини. Так, в історико-археологічному комплексі «Древній Любеч» завершують реставраційні роботи кам’яниці гетьмана Полуботка, ближньої печери преподобного Антонія. Також реставратори виконують відновлювальні роботи після розкопок на Валу в Чернігові.
– У нашій країні реставрація занепадає, – каже Юрій В’ялий. – Велику кількість пам’яток архітектури передали в оренду. Держава знімає зі своїх плечей тягар фінансування, незважаючи на те, що безліч пам’яток потребують реставрації.
Підтвердженням занепаду галузі є суттєве зниження обсягів реставрації в останні роки. Нині для проведення реставраційних робіт держава виділяє близько 2-х мільйонів гривень на рік. Цих коштів явно не вистачає.

Віталій Назаренко, фото автора, газета «Деснянка вільна» №27-28 (430-431)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.