Мобильная версия сайтаУ селі на Чернігівщині люди власними силами зарибнюють ставок
Микола Швець
Після масового мору риби минулорічного літи кожнії повідомлення про збереження чи поповнення водних ресурсів сприймається як неабиякий позитив. На щастя, такі повідомлення непоодинокі. Скажімо в Солонівці (на Городнянщині) люди власними силами зарибнюють ставок у центрі села.
— Торк зібрали гроші й закупили понад 50 кілограмів мальків, — говорить організатор починання — 34-річний Микола Швець.
Він живе в Городні, працює водієм місцевого сектора ДСНС. Та після того, як придбав у Солонівці омріяний (саме такий, як хотів, ще й усього за 30 метрів від води) будиночок, у селі буває, мабуть, більше, ніж удома. Сам зробив пірс, столик, поклав кладки на ставку. Усе через захоплення спортивною риболовлею.
— Це за принципом “зловив — відпустив”?— запитую.
— Здебільшого так. Хоча іноді буває такий улов, від якого важко відмовитися.
Не приховує: дуже радий, що сім’я (дружина Валерія і дочка Олександра) розділяють його захоплення. До того ж спільна риболовля неабияк згуртовує.
— Якщо ви втрьох рибалите, то хто тоді чистить рибу?
— Так ми її майже не їмо, — усміхається. - А на юшку, коли захочеться, скільки тієї риби треба.
— Грошима на мальків скидалися тільки солонівські рибалки?
— Городнянські, які їздять сюди на ставок рибалити, теж долучилися. Навіть ті, хто виїхав через війну, передавали гроші. Війна ж не вічно триватиме. Повернуться, захочуть порибалити, а тут усе готове.
— Мальків якої риби запустили торік?
— В основному коропа, товстолобика, амура. Амура — найбільше. Він не тільки швидко росте, а й добре очищає водойму від рослинності.
Микола також стежить за порядком на ставку І ганяє браконьєрів, які намагаються ловити сітками
чи електровудками.
— Що поробиш - таке трапляється: людський фактор. Для декого головне не задоволення, а здобич.
Зараз він разом з однодумцями збирає кошти, щоб придбати нову партію мальків.
- Дехто не встиг минулого року, бо пізно дізнався. Тож тепер ми оголосили про збір завчасно.
— Є якийсь оптимальний період, щоб запустити дрібноту?
— Найкраще це робити під час нересту щук. Тоді ці хижаки не полюють і в мальків більше шансів вижити.
Нерестова активність щук, згідно з даними науковців, починається за температури води 3-5 градусів, яка є нижчою порівняно з нерестовою температурою інших видів. Заборона на їх вилов цього року почалася 15 лютого і триватиме до 31 березня. Тож із поповненням ставка в Солонівці мають встигнути.
Потурбуватися про збереження риби змусили і цьогорічні лютневі морози: у вкритих льодом водоймах виникла небезпека задухи. У річках, де на перекатах і в місцях зі швидкою течією вода відкрита й може добре поглинати атмосферний кисень, загроза загибелі водних біоресурсів менша. Інша ситуація на ставках, озерах, водоймищах, де вода стояча. Тут найбільша ймовірність виникнення задухи з усіма можливими наслідками.
Для попередження цього рибалки прорубують ополонки. На Сосниччині це роблять не тільки дорослі, а й школярі.
Владислав Юдицький із Сосииці почав рятувати рибу ще два роки тому, коли був у п’ятому класі. Каже: батько (на жаль, нині покійний) навчив. До риболовлі теж він заохотив — тим більше що далеко ходити не треба: Юдицькі живуть на березі озера Бардацького.
Владислав Юдицький
— У нього запустили золотих карасів. Не хочеться, щоб вони гинули від того, що нічим дихати, — по-дорослому розмірковує Влад.
Він добре знає і про небезпеку для риби через несприятливий кисневий режим, і про способи її порятунку від задухи — крім прорубування ополонок, це й переміщення води в них механічними засобами або перекачування з однієї ополонки в іншу насосами, помпами тощо.
З усіх можливих способів Влад упродовж цьогорічної і минулих зим обирає найбільш посильний — бере сокиру й іде на озеро робити продуховини для риби. Робить це і з друзями, і сам. Ополонки невеликі, та головне —- вони працюють.
Джерело: газета "Гарт", Марія Ісаченко
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.
Экспорт новостей
