У волонтерки Тамари Тютченко злодії покрали капусту, посаджену для захисників

Добавить новость

Пятница, 23 Августа 2024 13:10  |  Просмотров: 927

44-річна Тамара Тютченко з Горобіївки Срібнянського району з усією роди­ною із 2022 року допомагає захисникам.



— Наш син Анатолій — військовий, із самого початку був на війні. Тож ми не з чуток знаємо потреби наших оборонців і допомагаємо всім, чим можемо. Підклю­чилися до срібнянських і варвинських во­лонтерів. То капусти наквасимо, то цибулі зберемо, то свиню заколемо — сало, сма­лець пороздаємо.

Почали сушити чаї з лікарських рослин: меліси, м'яти, липи, бузини, іван-чаю, гло­ду. Побачили в Інтернеті, що люди роблять піддупники, — і теж почали. На них пішов увесь наш одяг із категорії «хай полежить — може, пригодиться». Пригодився, слава Богу. Увесь підходящий одяг порозпускали і повіддавали людям, які плетуть шкарпет­ки (я-то і сама вмію, але не маю коли за ро­ботою — дою корів на фермі).

Недавно чоловік разом зі срібнянським волонтером їздив до хлопців на Сумський напрямок, то для них напек­ли пиріжків, набрали огірків, молока, то­го-сього. Усі лопати, сокири з дому пови­возили. Прагнемо будь-чим підсобити. Ді­люся цим у соцмережах — не для вихва­ляння, а щоб розворушити односельців, заохотити теж допомагати.



Ще одна ідея з Інтернету — подушки. Нашили і передали вже понад 300 штук. Постійно постачаємо їх у Срібне благодійній організації «Янголи добра», не­давно відвезли у Варву іншій БО «Сильні волею», а вони передають кому потрібно.



Наші подушки є в госпіталях у Дніпрі, Су­мах, навіть у Курськ із нашими хлопцями поїхали. Робимо маленькі — 20 на 30 см, щоб зручно було скласти в рюкзак або за­пхати під його лямку, покласти в госпіталі під руку чи під ногу. На подушки холофайбер (наповнювач) замовляємо в Інтерне­ті, тканини, які були, повизбирували у се­бе. Підсобив ними батюшка Іван зі Сріб­ного, який також багато допомагає захис­никам. Багато хорошої тканини дала нам іще одна людина, у якої зять загинув у пер­ші дні війни.

Шиємо вдома на старій машинці. По­приходять помічники: мої мама Віра Іва­нівна і подруга Олена Сташенко, сусід­ські сестрички Шевчук — школярочка Ві­за і майбутня першокласниця Віка. По­стійно долучаються до допомоги мої се­стра ЮліяЛяшенко і дочка Марина.

А є, на жаль, і шкідники. Я біля хати на­садила багато капусти — ранньої, пізньої, «середньої», аби було що хлопцям шатку­вати. Ще з весни по Горобіївці хтось роз­саду капусти покрав. Ми навіть сміялися: «Дочекайся, та вже по готову прийди». От тобі й на!.. До мене хтось таки прийшов і повирізав головки. Город виходить не на дорогу, кругом нас сусіди. Питаю: «У вас ціла?» — «Ціла». Виходить, прийшли спе­ціально до нас. Мені-то не жалко, я б і са­ма дала, тільки прийди попроси, якщо ти так цієї капусти хочеш! А то ж лише ка­пость зроблено — зрізано пізню, яка б іще наросла. Забрано небагато, в нас капусти ще достатньо. Прикрий сам факт: це ж не в нас украли — в оборонців! Хай би краще допомагали, а не шкодили...





Джерело: газета “Гарт”, Аліна Ковальова

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: