Вирок наздогнав зрадника Олексія Зоріна після його смерті

Добавить новость

Пятница, 17 Мая 2024 13:30  |  Просмотров: 1879

Днями в Деснянському райсуд) Чернігова судили вінничанина Олексія Зоріна, якому 8 травня мало б виповнитися 32. Втім ще в липні 2022-го він загинув у Луганській області, воюю­чи на боці рашистів. Перед цим зрадник встиг «відмі­титися» на Чернігівщині, та в перші дні великої ві­йни перебував у складі ро­сійських військ. Саме то­ді — у лютому 2022 року — Зоріна й запримітили меш­канці одного із сіл Семенівської громади, в якому не­надовго зупинилася його колона. Бо він заговорив із місцевими... українською. А ще обмовився, що йо­го мати мешкає у Вінниці. Після деокупації Чернігів­щини СБУ вирахувала за­проданця і заочно відкрила щодо нього провадження за держзраду. Та поки три­вало слідство, виявилось, що над Зоріним уже відбув­ся Божий суд. А зараз своє слово сказав ще й суд зем­ний.



Фото з сайту https://poteru.net/soldier/13884, де містяться дані загиблих військових-росіян

Зорін народився у Вінниці і мав громадянство України. Там же й був зареєстрований. Проте значну частину свого життя про­вів у містечку Білогірськ у Кри­му Коли саме він переметнув­ся на бік росіян, у слідства інфор­мації немає. Відомо лише, що йо­го не позбавляли українського паспорта, а впродовж останніх п’яти років державного кордону України в пунктах пропуску він не перетинав. Щоправда, виїхати міг і раніше. Причому неофіційно. Імовірно, зрадник перебрався у росію ще задовго до повномасштабного вторгнення. Адже дослу­жився до старшого лейтенан­та й обіймав посаду команди­ра танкового взводу. А значить прослужив у ворожих військах як мінімум кілька років.

На територію ж України Зорін «зайшов» 27 лютого 2022-го — із Брянщини. На танку він замикав колону бронетехніки із 13 оди­ниць, що прямувала в бік Черні­гова. Дорогою рашисти зупини­лися в селі на Семенівщині, де до них підійшли кілька схвильованих місцевих мешканців. Люди про­сили окупантів залишити село і не вчиняти безчинств. Один із ра­шистів відповів їм українською. Сказав, буцімто військова техніка їде на навчання в білорусь, і пред­ставився бойовим медиком. Зди­вувавшись, що окупант говорить без акценту, селяни запитали в нього, чи він не українець. На що той відповів, що його мати живе у Вінниці, і при людях зателефо­нував їй на мобільний. І колона рушила далі.

Лише після визволення Чер­нігівщини есбеушники дізнали­ся, що серед окупантів люди дій­сно бачили українця. Опитали місцевих, які добре запам'ятали зрадника, змогли його детально описати і запевнили, що впізна­ють його, якщо побачать на фо­то. Слідчі СБУ вирахували Зоріна, знайшли в Інтернаті його знімки і коли показали їх селянам, ті під­твердили: це той самий за­проданець.

З міркувань безпеки ми не вказуємо, в якому із сіл Семенівщини «спалився» Зорін. Адже ві­йна триває і в прикордонних гро­мадах періодично орудують во­рожі ДРГ. З цієї ж причини лю­ди неохоче розказують про ту зу­стріч зі «співвітчизником».

— Було діло. Він проговорив­ся, що українець. Але все, що стосується періоду окупації, — болюча тема. Не хочеться й зга­дувати. Бо в прикордонні ще мо­жуть бути «ждуни» і хто знає, як це може відгукнутися, — сказав один із місцевих.

А ось Зорін здогадатися, хто на нього «навів», уже не зможе.

Бо ще 7 липня 2022 року заги­нув поблизу Вовчоярівки Луган­ської області. Слідчі дізналися про це, коли нагрянули з обшу­ком до його матері. У її телефо­ні вони знайшли переписку із си­ном, яка обривається 27 черв­ня 2022 року. А серед докумен­тів виявили копію свідоцтва про смерть Зоріна, видану «білогірським РАЦСом міністерства юс­тиції Республіки Крим» і копію листа «Міноборони рф», де пові­домлялося, що танкіст загинув у бою на Луганщині. Попри це, правоохоронці довели справу до кінця і передали провадження до суду. Призначений державою ад­вокат просив закрити його у зв’язку зі смертю обвинуваченого. Та суддя відмовив: «Факт смерті не підтверджено належ­ними і допустимими доказами, оскільки обидва свідоцтва (із РАЦСу і Міноборони рф. — Авт.) являють собою ксерокопії, не за­свідчені жодним чином. Твер­дження матері обвинуваченого про те, що її син загинув, також однозначно не підтверджує заги­белі Зоріна, оскільки факти, що мають юридичне значення, ма­ють бути підтверджені доказами. Судове рішення не може ґрунту­ватися на припущеннях».

У результаті обвинувачено­го визнали винним і присуди­ли йому 14 років позбавлення волі. 3 юридичної точки зору суд вчинив так, як мав вчинити. Хоча схоже на те, що зрадника справді вже немає серед живих. Ми зна­йшли його сторінку в соцмережах. Останній запис там датуєть­ся 13 липня 2022 року. Зробле­ний він Оксаною Зоріною (імо­вірно дружиною). Вона опубліку­вала фотографію чоловіка і за­лишила короткий підпис: «Ты бу­дешь всегда в моем сердце… Також на сайті "Крым Реалии" опубліковано інформацію про облаштування меморіальної таблички на честь помрелого Зоріна.

Ця історія вкотре доводить що кожен з окупантів рано чи піз­но поплатиться за свої діяння. Питання лише в ціні.

Джерело: газета “Гарт”, Олексій Прищепа

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: