Хотів пом'якшити покарання для сина, а отримав 4 роки тюрми

Ця історія тягнеться вже два ро­ки. Навесні 2023-го молодий мешканець ФРН під час візиту в Україну здійснив на Чернігівщи­ні кримінальне правопорушення. Його затримали. Батько (грома­дянин Німеччини) одразу ж при­їхав на допомогу. Синів адво­кат порадив йому звернутися до слідчого Корюківського районно­го відділу поліції, який вів справу, навіть дав номер його телефону. Чоловік подзвонив і попросив про зустріч.

Згідно з матеріалами справи во­на відбулася опівдні 18 квітня — на ву­лиці. Батько цікавився, де перебуває син — в ізоляторі тимчасового триман­ня чи в СІЗО, просив дозволу побачити­ся з ним. Потім запитав, скільки «винен за послуги». Щоб переконати поліцей­ського, що не має наміру його підстави­ти, чоловік поклав на капот автомобіля свій телефон і розкрив відворот куртки, аби правоохоронець пересвідчився, що мікрофона немає, а отже розмова не записується. І потер подушечки вели­кого, вказівного і середнього пальців, натякаючи, що готовий заплатити.

Після зустрічі слідчий написав ра­порт щодо надходження пропозиції про хабар на ім’я начальника Корюківсько­го райвідділу. Як пояснював на судово­му засіданні, до цього спонукала фраза «Що я винен за послуги?», яка, на його думку, свідчила про бажання надати не­правомірну вигоду.

Згодом чоловік знову зателефону­вав слідчому. Йому була потрібна довід­ка для перевезення через кордон автівки, якою син в’їхав на територію Украї­ни, — згідно з Митним кодексом, за пе­ревищення терміну перебування авто­мобіля на території України передбаче­ний чималий штраф.

Цього разу вони спілкувалися в ма­шині громадянина Німеччини. Під час розмови він простягнув слідчому аркуш,
де було написано «Яка сума потрібна?». Коли той прочитав ці слова, чоловік за­брав аркуш, відірвав клаптик із напи­сом і спалив його прямо в салоні, а вці­лілу частину разом із ручкою поклав пе­ред правоохоронцем, щоб той написав суму.
На запитання слідчого, за що він пропонує гроші, чоловік відповів: «За сприяння». За будь-яке — пояснив уже згодом. І прошепотів, що в нього є ти­сяча євро. Але тоді вони ні про що кон­кретно не домовилися.

Через два дні вони зустрілися знову (біля магазину АТБ). Чоловік вкотре за­пропонував гроші, а слідчий і цього разу намагався уточнити, за які саме послу­ги. Казав: якщо за дозвіл на побачен­ня із сином чи видачу довідки, то тут ні­якого сприяння немає — це просто йо­го робота. Закінчилося тим, що інозе­мець всунув слідчому в руки конверт і уточнив, що хоче, аби «справа сина за­кінчилася якомога м’якше». Працівники поліції, які прибули на місце і здійсни­ли огляд конверта, виявили в ньому 20 банкнот по 50 євро.

Кримінальне провадження було від­крите за ч. 3 ст. 369 Кримінального ко­дексу України (надання неправомірної вигоди службовій особі за вчинення чи невчинення нею дій з використанням наданої влади чи службового станови­ща). Стаття передбачає позбавлення волі на термін від 4 до 8 років. Право­порушника взяли під варту, але потім звільнили під заставу в 107 тис. грн.

Суд відбувся 5 березня минулого року в Мені. Обвинувачений провини не визнав. Сказав, що слідчий сам схиляв його до хабаря. Скажімо, пообіцяв нада­ти дозвіл на побачення із сином, довід­ку для перевезення через кордон його автомобіля, але тягнув час: спочатку ка­зав, що він сильно завантажений, потім — що не має печатки. Це наштовхнуло його на думку, що правоохоронець хо­че грошей. До того ж слідчий поводився дивно: постійно призначав зустрічі поза
кабінетом, наполягав на конспірації, по­вторюючи «нас не мають бачити разом», «усе повинно бути між нами». Мотиву­вав тим, що не хоче втратити роботу, і постійно допитувався, що він має зро­бити, отримавши хабар.

Прочитавши запитання, яка сума потрібна, слідчий не виявив ознак зди­вування, не висловив обурення, не по­передив про кримінальну відповідаль­ність. А почувши про тисячу євро, зая­вив, що має більш досконало вивчити матеріали кримінального провадження.

— Це ще більше переконувало ме­не в тому, що я маю заплатити, — ствер­джував обвинувачуваний. Він запевняв, що не повідомив поліції про підозрілу поведінку слідчого, бо вважав, що там йому не повірять. Знає про таке не з чу­ток — до переїзду в Німеччину він меш­кав у Ровеньках на Луганщині.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що дії слідчого мали явний провокативний характер. Тож усі докази, отримані в результаті провока­ції, були визнані недопустимими. Обви­нуваченого виправдали у зв’язку з не­доведеністю, що в його діях був склад зазначеного кримінального правопору­шення. Заставу повернули.
Але на цьому історія не закінчилася. Недавно (7 березня) відбулося засідан­ня в цій справі у Чернігівському апеля­ційному суді. Висновок Менського су­ду щодо того, що з боку слідчого мала місце провокація, визнано хибним. Че­рез те що на той час поліцейський пе­ребував під конфіденційним співробіт­ництвом із правоохоронними органами, а його дії були спрямовані на викрит­тя злочину, у тому числі й на з’ясування мети надання неправомірної вигоди. До того ж слідчий не вимагав коштів в об­винуваченого, не переконував заплати­ти, не впливав на нього в інший спосіб.
Батька визнано винним і призначе­но покарання у вигляді 4-х років позбав­лення волі.

Джерело: газета "Гарт", Марія Ісаченко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: