Режисера чернігівського драмтеатру нагородили знаком «Срібний хрест»

Добавить новость

Понедельник, 12 Февраля 2024 21:07  |  Просмотров: 1549

У житті 32-річного режисера - постановника Чернігівського обласного академічного музично-драматичного театру ім.Т.Шевченка, наразі капітана ЗСУ Дениса Федєшова якимось чудесним чином переплелись два, здавалось би, непоєднаних напрямки, які він проживає з честю - театральне мистецтво та служба в Збройних Силах України. Крайня видатна подія з його військового життя - отримання почесного нагрудного знака “Срібний хрест”, наказом головнокомандуючого Збройних Сил Украини Валерія Залужного від 16 листопада 2023 року. Нагрудним знаком «Срібний хрест» нагороджуються особи офіцерського складу Збройних Сил України за успішне планування і реалізацію завдань під час керування особовим складом в бою.



Вручив Денису Олександровичу нагороду командир бригади, коли приїздив на місце його розташування.

Журналісту вдалось з'єднатися з ним по месенджеру “Singal”, але все ж приходилось враховувати, що не на всі поставлені питання Денис може давати відповідь.

Взагалі то, він - з родини військового. Батько Олександр Юрійович, кадровий військовий, підполковник, який в 2014 був вже на пенсії, також мобілізувався вслід за сином спочатку в 2015, пізніше в 2022 році.



Значну частину свого свідомого життя Денис провів у Львові, був мобілізований до війська в 2015 році, отримав на службі звання лейтенанта і 2016 демобілізувався. В лютому 2022 року знову пішов воювати, зараз він капітан.

В Чернігові він опинився в 2020 році, коли ставив свою дипломну роботу після закінчення Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І.К.Карпенка-Карого за спеціальністю “режисер драматичного театру”. Мабуть, сподобався художньому керівникові Андрію Бакірову, бо той запропонував йому залишитися в театрі на посаді режисера - постановника. Премьера його чергової спектакля за повістю Ольги Кобилянської «Земля» мала бути як раз в березні, але тоді це не судилось.

Напад 24 лютого не був несподіванкою для нього, бо він ще й раніше розумів, що війна неминуча. Тоді він думав, як вивезти з міста вагітну дружину, але це вдалось не зразу, довелось чекати сприятливих обставин.

Зараз в його житті триває військова лінія.

- Денисе, якщо робити висновок, виходячи з вашої професії театрального постановника, то ви - гуманітарій. Як ви себе почуваєте серед хлопців, настроєних на інший духовний напрямок?

- Але я не зовсім гуманітарій. Я закінчив “Львівську політехніку “, кафедру фотограмметрії та дистанційного зондування. При університеті вчився і на військовій кафедрі академії сухопутних військ. Випустився молодшим лейтенантом.

Та й тут є різні люди, і серед нас немає різниці - який ти є, бо всі ми - захисники України. Вони без роздумів пішли до війська, для мене вони - найкращі люди.

- Зрозуміло, що війна, мабуть, не сприяє творчості, але все ж, чи приходять зараз до вас творчі задуми, які б ви хотіли реалізувати після війни?

- Зараз я не маю творчих роздумів, в душі панує головне - перемогти в цій війні, повернутись додому та обійняти Світлану та Леся. Я навіть не впевнений, що повернусь до театру, бо розумію, що війна змінить нас всіх.



Gorod.cn.ua

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: