У камері СІЗО запитали, хто піде обороняти місто. Погодився Григорій Гунько і ще шестеро. Разом і загинули в Лукашівці

У камері СІЗО запитали, хто піде обороняти місто. Погодився Григорій Гунько і ще шестеро. Разом і загинули в Лукашівці

28 лютого 2025 року в селі Переможне Одеської області перепоховали 27-річного Григорія Гунька, військового. Загинув у селі Лукашівка під Черніговом у березні 2022 року.



Григорій Гунько на службі

— Три роки паперової бюрократії. Не давали забрати тіло сина додому. То папірець не той, то довідка не така. То не бачили необхідних документів у реєстрі. Довелося наймати адвоката, — обурений 56-річний Григорій Гунько, батько. — Востаннє розмовляв з Гришею 4 березня. Сказав, що йде на завдання. 8 березня мені передзвонив командир і сказав, що син зник безвісти. Провоював лише чотири дні.

Відразу здав тест на ДНК. Результати прийшли через півтора місяця. Тоді ж і повідомили, що тіло сина покоїться на Овдіївському кладовищі Ніжина.

У Чернігові Григорій Гунько працював слюсарем з ремонту станків на кондитерській фабриці, потім охоронником.

— Гриша сидів у СІЗО в Чернігові близько року. По дурості з другом викрали машину. До них у камеру СІЗО прийшли і спитали: «Хто піде обороняти місто?» — згадує повномасштабне вторгнення Григорій Петрович. — Погодився син і ще шестеро чоловіків. Так разом і трималися. Усі разом і загинули в селі Лукашівка. Казали, тіла обгоріли. Усіх разом і поховали як невпізнаних у Ніжині. На могилі сина була табличка «Невідомий воїн ЗСУ №3».

Забрати тіло зміг лише 25 лютого нинішнього року. Поховав сина в селі Переможне, де він виріс.

27 березня 2024 року Григорій Гунько був нагороджений медаллю «За оборону Чернігова». Посмертно.



Нагорода «За оборону Чернігова» Григорія Гунька (посмертно)

Джерело: сайт газети "Вість", Ольга САМСОНЕНКО

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: