22-річному пастуху з Буянок суд дав 10 років тюрми, за те що той здав атовця росіянам
Днями в Чернігівському райсуді завершили розгляд справи 22-річного Максима Криволапа з Буянок Ріпкинської громади, обвинуваченого в держзраді. Слідство встановило, що він співпрацював із рашистами і здав їм свого друга-атовця Романа Артеменка (нині йому 31). За скоєне Криволапу світило 15 років позбавлення волі або довічне ув’язнення. Та колегія суддів присудила йому навіть менше від мінімального — 10 років тюрми. Бо врахувала, що Криволап діяв під примусом (хоча підставою для повного звільнення від покарання це не стало).
На фото Чернігівський райсуд
За даними слідства, Криволап передавав росіянам інформацію про безпілотники, які бачив над Буянками, а також адреси односельців, котрі брали участь в АТО, мали мисливську зброю чи були вороже налаштовані щодо росії. Співробітники СБУ затримали його у квітні 2022-го. Окрім держзради (ч. 2 ст. 111 ККУ), інкримінували незаконне поводження з вибуховими речовинами (ч. 1 ст. 263 ККУ), бо за місцем його проживання знайшли тротилові шашки, загорнуті в російську газету. Криволап запевняв, що то не його, хоча відбитки пальців на вибухівці довели протилежне.
Відомо, що Максим із багатодітної сім'ї. Він п’ятий, наймолодший. Односельці розказують, що діти рано зосталися без батька, а мати згодом вдруге вийшла заміж і перебралася в сусіднє село. Останнім часом Максим мешкав удвох із братом. Зрідка підробляв у місцевого фермера, випасав корів. Тротилові шашки знайшли у нього вдома — у вітальні за кріслом. А в шафі лежав ще й російський сухпайок.
На судовому процесі Криволап визнав вину частково. І розповів таке:
— Російських військових я вперше зустрів наприкінці лютого 2022-го, коли біля мене на вулиці зупинились два джипи. З них вийшло чоловік 10 з автоматами і в балаклавах. Один із них запитав: «Ты кто такой, что здесь делаешь?», а інші наставили на мене зброю. Я злякався, став запинатися.
Росіянин не витримав: «Отвечай, а то убью!» З переляку я щось відповів, а той військовий заявив мені: «Будешь нам помагать. Мы знаем, где живешь ты и твоя мать. Откажешься — убьем обоих». Зі страху я погодився. Однак у чому полягатиме ця допомога, не розумів. Подумав, може, їм знадобиться фізична праця. Вони ж нічого не пояснили, а просто сіли в джипи і поїхали.
Я продовжував жити, як і жив. Аж поки 21 березня по мене не приїхали російські військові. Покликали на вулицю. Я вийшов. Один із них запитав: «Криволап?» Почувши ствердну відповідь, солдати направили на мене автомати і відібрали обидва мобільних телефони. Потім зав’язали скотчем очі і руки, посадили в машину і повезли у Вишневе (село за 2 км. де рашисти облаштували катівню. — Авт.). Там завели в підвал, посадили на стілець і стали допитуватися, чому я їм не допомагаю. Та навіть не дочекавшись відповіді, почали мене бити ногами по голові, по тулубу. Погрожували вбити мене і матір. Після чого приставили пістолет до скроні і стали вимагати назвати місцевих учасників АТО і мисливців. А потім знову взялися бити. Зрештою я назвав їм прізвища атовців та одного мисливця. Їх і так усе село знало. У мене просто не було вибору. Я зробив усе, що міг, щоб захистити односельців і свою сім ’ю...
За словами Криволапа, отримавши інформацію, росіяни перевезли його машиною в інше місце, де продовжили бити, аж поки не отримали від нього згоду на співпрацю. Потім відвезли назад у Буянки, дали мобільник із «прослушкою» і наказали всюди носити його із собою. А ще поставили завдання: відстежувати по селу сторонніх і безпілотники.
Про результати він регулярно доповідав приходячи на блокпост. Суддям Максим божився, що завдань насправді не виконував, а окупантам брехав, що нічого не виявив. Що стосується історії з Артеменком, то обвинувачений зазначив: спершу він приходив до Романа додому 25 березня. Під час розмови сам розказав товаришу, що його змусили видати прізвища атовців. Тож порадив Романові кудись виїхати чи принаймні уникати окупантів. Через три дні Криволап знову заглянув у гості до Артеменка. І вже коли збирався йти додому, то прийшли росіяни, зав’язали їм очі, зв’язали руки і повезли «на підвал» у Вишневе. Там його знову розпитували про атовців і цікавилися, чи дійсно Артеменко воював. Однак цього разу він нічого окупантам не сказав. І десь за годину його відпустили. А Романа залишили в підвалі.
З Артеменка знущалися три дні. Потім непритомного вивезли'на кладовище і викинули. Його врятували місцеві. Вони доправили Романа машиною додому, а наступного дня — в ріпкинську лікарню, де він пробув місяць. У справі Роман проходив потерпілим. На суді дав такі свідчення:
— У підвалі росіяни почали ставити мені різні запитання на кшталт: «Хто такий?», «Де воював?», «У кого з місцевих є зброя?» Я чув, що в Криволапа, який був неподалік, запитали: «Хто атовець?» Він відповів: «Отой». Хоч очі в мене й були зав’язані, але скотч прилягав нещільно, тож я бачив, що нікого, крім нас із Максимом і росіян, там не було.
При цьому Артеменко підтвердив, що Криволап дійсно попереджав його про те, що видав окупантам імена атовців. І сказав суддям, що, на його думку, Криволап не був обізнаний про наміри росіян і того дня (28 березня) опинився у нього в гостях випадково. Власне, тому Роман і не вимагав для обвинуваченого суворого покарання. Натомість сказав, шо покладається на розсуд суду.
Свідками у справі були односельці Максима й один його знайомий із Вишневого. Люди говорили, що, попри заборону пересуватися селом, Криволап поводився зухвало і ходив вулицею з гучно ввімкненою на телефоні музикою. У свою чергу брат обвинуваченого підтвердив факт побиття Максима і наголосив, що в того «все тіло було аж синє».
За Кримінальним кодексом дія або бездіяльність особи не є злочином, якщо вона вчинена під фізичним впливом, внаслідок якого людина не могла керувати своїми вчинками. І суд врахував цей нюанс у своєму вироку: «Визначальним при застосуванні цієі норми є характер фізичного примусу, який повинен бути непереборним. Втім Криволап сам зазначав, що при другому затриманні (коли його разом із Романом привезли в підвал), він не підтвердив росіянам. шо Арте- менко атовець. і його відпустили навіть раніше, ніж Романа.
Крім того, ще після першого затримання, коли фізичний примус до Максима перестав застосовуватися, він залишився в селі, не переховувався і не шукав допомоги, щоб припинити співпрацю з російськими військовими. Таким чином, стверджувати, що внаслідок фізичного примусу він не міг керувати своїми вчинками, підстав немає».
Але той факт, що Криволап діяв під тиском рашистів, судді все ж таки взяли до уваги як пом’якшувальну обставину і застосували статтю Кримінального кодексу, яка дозволяє призначити покарання нижче від найнижчої межі. Тож за держзраду йому присудили 10 років тюрми, а за вилучену вибухівку — 4 роки. Та за сукупністю все одно вийшло 10 років, бо менш суворе покарання автоматично «поглинається» більш суворим. Фактично ж Максимові залишилося відсидіти менш ніж 8.5 року, оскільки час, проведений у СІЗО (із квітня 2022-го). йому теж зарахується.
Джерело: газета “Гарта”, Юрій Нікітін
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.