Хотів «прорідити третину вій­ськових», взяв позивний собаки та отримав 15 років тюрми

Добавить новость

Воскресенье, 4 Июня 2023 15:57  |  Просмотров: 2923

Чернігівський районний суд визнав 52-річного Дмитра Коляденка із Задеріївки Ріпкинської громади винним у державній зраді і присудив йому 15 років позбавлення волі. Та до життя за ґратами Дмитрові не звикати.



Фото - "Суспільне Чернігів"

Він — переселенець із Сєвєродонець­ка Луганської області. За плечима має чотири відсидки. Вперше потрапив у в’язницю ще в 90-х — за крадіжку і грабіж. У подаль­шому «мотав строки» за розбої і навіть за вбивство. Втім щоразу виходив умовно-достроково. Востаннє — у 2016-му (тоді Дми­тро відбував покарання за викрадення авто, поєднане з насильством). Після звільнення з тюрми Коляденко в пошуках роботи пере­брався у Київ. Там познайомився з жінкою на ім’я Тетяна. Стали жити разом У 2019-му переїхали в Задеріївкує Зразу намага­лися завести хазяйство. Та після того, як їх­ні собаки (яких Дмитро з Тетяною тримали без прив’язі) погризли куплених кіз і курей, від затії відмовилися. Ще й розсварилися із сусідами, яким собаки теж наробили шкоди. Односельці пригадують, що після переїзду в село Дмитро трохи попрацював на місце­вій пилорамі і звільнився. Тетяна ж роботи й не шукала. Подейкують, що жили вони з гро­шей, які Тетяні присилала її дочка. Свого го­роду не обробляли. А ось випити полюбля­ли. «Посиденьки» не раз закінчувалися скан­далами. Доходило й до бійок. Востаннє Дми­тро з Тетяною зчепилися у травні 2022-го. Тоді жінка не витримала і викликала поліцію. Коляденку присудили 30 громадських робіт а Тетяна тим часом зібрала речі і виїха­ла до дочки за кордон. Після цього Дмитро мешкав сам.

Аж поки наприкінці жовтня йо­го не затримали оперативники СБУ. З'ясувалося, що переселенець уже майже місяць працює на окупантів.

— Він налагодив зв 'язок із невстановленим представником військових підрозділів росії Ельдаром Ізєтовим і дав добровільну згоду на негласну співпрацю з ним, обравши собі агентурне ім'я Тор, — повідомив на су­ді прокурор.
Тором звали одного із собак Коляден­ка. Тому він і взяв такий псевдонім.

Слідство встановило, що рашисти зв'язалися з ним 24 вересня через “WhatsApp”. Запропону­вали «співпрацю». Дмитро погодився і зра­зу отримав на картку 500 гривень. Окупан­ти пояснили, що всі розвіддані про ЗСУ, ко­ординати об’єктів критичної інфраструкту­ри та іншу інформацію слід передавати їм у телеграмі. Домовилися і про умовні фрази. Наприклад, якщо Дмитро виконав завдан­ня, то мав написати «спіймав щуку», як­що не вдалося — «спіймав карася».

Уже за два дні Коляденко надав рашистам відомості про блокпости в ріпках, про кількість військових та їхнє озброєння. За це отримав З тисячі гривень. Згодом розвідав інформа­цію про дислокацію прикордонної застави і 4 жовтня переслав росіянам план-схему. Цього разу йому заплатили 1 100 гривень.

Потім дали серйозніше завдання — уточни­ти розташування, провести розвідку місце­вості і сфотографувати низку об’єктів у Ріп­ках. Зокрема райуправління СБУ, поліції, районну лікарню, райсуд і місцевий від­діл ДСНС. Дмитро здивувався, навіщо, адже на картах в Інтернеті і так все позначено. То­ді йому пояснили, що знімки потрібні для на­ведення доонів з повітря. 14 жовтня Коляденко виконав усе, що просили. В місто йо­го машиною звозив односелець, який якраз іхав у справах у місцевий РЕМ. А наступно­го дня Дмитро рознюхав і передав росіянам ще й дані про берегові укріплення на Дні­прі вздовж українсько-білоруського кордону поблизу одного із сусідніх сіл. Координати укріплень він збирався надіслати 17 жовтня, але не встиг — нагрянули есбеушники. Тоді ж з'ясувалося, що в своїх повідомленнях Дми­тро просив окупантів надати йому зброю та обіцяв за потреби «прорідити третину вій­ськових».
Коляденка судили за ч. 2 ст. 111 ККУ (держзрада, вчинена в умовах воєнного стану). За таке передбачено 15 років тюрми або ж довічне. Обвинувачений вину визнав, але з однією умовою.

- Я глибоко шкодую про скоєне, каюсь, — заявив він суддям. — Але визнаю свою провину лише за ч. З ст. 114-2 ККУ. Тобто це було «несанкціоноване поширення інформації про ЗСУ» (стаття передбачає зна­чно менше покарання — Авт.). А державної зрали не визнаю. Я не хотів державу зраджу­вати. Мої дії були продиктовані страхом за життя моєї матері (вона мешкає в тимчасо­во окупованому Сєвєродонецьку. — Авт.).

За словами Дмитра, рашисти заявили, що взяли його номер в «мгб лнр» і в разі від­мови працювати на них «може постраждати мати». А ще підсудний побожився, що част­ково передавав неправдиву інформацію і взагалі він нібито має проукраїнську пози­цію. Що стосується прохань забезпечити йо­го зброєю і готовності «прорідити військо­вих», то все це було буцімто псевдозаграванням з окупантами, щоби ті переконалися в його лояльності.

Втім суд у цю «казочку» не повірив. Бо в переписці з окупантами чітко видно, що ніхто Коляденка матір’ю не шантажував, - навпаки, Дмитро сам радився з ними, чи варто вивози­ти її із зони бойових дій, і навіть просив рашистів, за можливості, провідати його ма­тір. Колегія суддів визнала, що дії обвинува­ченого правильно кваліфіковані як держзрада, тож жодних підстав для заміни пред’явленої статті на іншу (як цього хотів Коляденко) не­має. Попри те що Коляденко — рецидивіст, судді все ж таки вирішили дати йому шанс на виправлення. І замість довічного присудили 15 років із конфіскацією майна.

Джерело: газета “Гарт” від 01.06.2023, Олексій ПРИЩЕПА

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: