Дві сосничанки взялись відновлювати народні обряди Чернігівщини (фото)
Проект сосничанок Марії Гирич і Наталії Ващенко підтримали навіть ті жителі громади, які категорично проти будь-яких свят і розваг під час війни.
Попри те що він передбачає заходи, сповнені веселощів, жартів і пісень, яке без них українське весілля? В епіцентрі проекту — саме воно. Точніше місцеві весільні обряди, які авторки мають на меті зберегти для майбутніх поколінь.
— Через війну вони можуть остаточно забутися. Цього не можна допустити, — переконана Марія.
Вона працює в Центрі дитячої та юнацької творчості. Наталія — завідувачка публічної бібліотеки.
Свій проект вони, заручившись підтримкою Сосницького музею Олександра Довженка, подали на конкурс Програми USAID (Агентство США з міжнародного розвитку) і здобули перемогу. А вона передбачає фінансову підтримку. Технічне спорядження (зокрема фотоапарат, ноутбук) уже почало надходити. Його днями навіть встигли використати при відтворенні першого запланованого обряду — викупу нареченої з батьківського дому.
— Спочатку запросили наших гостей до кінозали музею, де були влаштовані виставки фотографій молодят нашого краю у весільному вбранні і самого вбрання. Найстарішим експонатам — близько ста років. Збирали по всій громаді. Один із гостей — менський краєзнавець Олексій Мороз — привіз сімейну реліквію: вінок своєї сестри, у якому вона разом із дружками ходила запрошувати на весілля, — продовжує Марія Гирич.
Гостей на обрядову прем'єру спеціально не запрошували — тільки розмістили оголошення на сайті музею. Прийшли і приїхали ті, хто дійсно зацікавлений: були в основному із Сосниччини та Менщини. Із Корюківки — начальник РВА Іван Ващенко. Тоді він іще був на цій посаді (на сьогодні Президент погодив його звільнення, а Кабмін — рішення щодо призначення заступником начальника Чернігівської ОВА).
Івана Ващенка і секретаря Сосницької селищної ради Андрія Ткача присутні обрали сватами. Згідно з обрядом вони й мали ділити коровай. Його — з традиційними весільними шишечками, голубками, квіточками — спеціально замовляли на місцевому хлібозаводі. Кожен з гостей, отримуючи свою скибку, донатив на ЗСУ — назбирали понад 3 600 гривень.
Обряд був здійснений з дотриманням усіх традиційних вимог — із перешкодами для жениха на шляху до нареченої, з обсіванням зерном, із піснями та жартами. Хіба що викуплену наречену потім посадили не на діжу, як прийнято, а на табуретку, та й побажання молодим були менш сороміцькими, ніж колись на весіллях.
Відео із заходу вже переглянули сотні жителів громади. Багато хто побував на виставках (вони ще діють) — упізнав на фотографіях родичів, згадав молодість, отримав заряд позитиву. Тому й просять продовжити такі презентації. Дехто вносить свої пропозиції — скажімо відтворити весільний обряд «кури» (на нього сходилися на третій день весілля після обіду. А до обіду ряжені, яких називали циганами, ходили по обійстях близьких родичів молодят красти курей. З них і готували страви — зазвичай це були м’ясо та куліш, які подавали до столу. Цього дня влаштовували «весілля батьків» — їх саджали в тачку і везли купатися в річку або перевертали в сніг — весілля закінчувалося на дуже веселій ноті).
— Звичайно продовжимо. Для цього й був створений проект. Недарма ж він називається «Врятувати від забуття», — каже моя співрозмовниця.
Найближчим часом вона разом зі своїми вихованцями планує організувати різдвяні вітання для жителів міста.
— Наколядовані солодощі залишаться дітям, а кошти передамо нашим захисникам. Так ми зробили й минулого року. Або віддамо волонтерам — щоб придбали щось потрібне для виготовлення маскувальних сіток.
Джерело: газета “Гарт”, Марія Ісаченко. Фото з альбому Сосницького літературно-меморіального музею Довженка
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.