Мобильная версия сайтаУ селі на Городнянщині залишилося всього 14 мешканців
У Карпівці на Городнянщині залишилося всього 14 мешканців. І всі живуть як одна сім’я. — Там кілька поколінь. Є подружжя, де обом трохи за 40. Є вдвічі старші. Різний життєвий досвід, різні погляди на ситуації. Але всі тримаються разом, допомагають одне одному, і в цьому - їхня сила, — розповідає Наталія Григоренко, староста Ільмівського старостинського округу, до складу якого входить Карпівка.
Головна увага селян зосереджена навколо незначних, але необхідних для них подій — приїзд машини з Хотівлі, яка привозить товари, фельдшера з Ільмівки, котрий буває раз на тиждень і обслуговує пацієнтів «по хатах», соціальної працівниці, поштовиків. Проблеми теж не глобальні: вулиці заростають бур’янами, бо в приватного підприємця із сусіднього села, що обіцяв покосити, зламалася косарка. Або треба полагодити колодязь. Та саме навколо цих простих речей тут й обертається життя. Головне — усе вирішують спільно, радяться, обирають найкращий варіант. Що можуть, роблять самотужки. А коли в когось біда, гуртом спішать на допомогу.
- Так тут повелося, — каже Наталія Вікторівна.
Остання біда, розказали в селі, була в Івана Івановича та Лідії Олексіївни Черненків. Обом уже повернуло на дев'ятий десяток. Мають двох синів, у яких свої сім'ї. Живуть у білорусі.
Після повномасштабного вторгнення росіян один із синів запропонував батькам переїхати до нього. Вони погодилися, бо хто знав, як буде далі.
Потроху розпродали свій нехитрий скарб. Для господаря найважче було прощатися з пасікою.
Поїхали. А за пів року повернулися — не прижилися на новому місці. Дехто припускає, що через невістку. Вони ж воліють про це не говорити.
Повернулися в голі стіни Ні предметів побуту, ні дров, ні продуктових запасів. Пригнічені, безпорадні. Односельці несли їм що у кого було. Та головне — не давали падати духом.
Зараз у Черненків є все необхідне (на щастя, не встигли перевести в білорусь пенсій).
— Іван Іванович розповів, що знову доглядає за пасікою, — радіє за чоловіка староста. — Він аж помолодшав.
У селі кажуть: із синами батьки спілкуються. Та навряд чи поїдуть тепер жити до дітей. Може, так і краще — у Карпівці вони серед своїх.
Джерело: “Гарт” Марія Ісаченко
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.
Экспорт новостей
