Родина Войтенків відновила виробництво макаронних виробів під час бойових дій на Чернігівщині

Добавить новость

Пятница, 20 Января 2023 18:22  |  Просмотров: 3293

Розповідаючи про життя району в період вторгнення окупантів, начальник Корюківської районної адміністрації Іван Ващенко відзначає не лише державництку позицію більшості керівників, зокрема щодо забезпечення людей продуктами харчування, а й винахідливість та кміливість простих мешканців громад. Скажімо, у Великоустівському старостинському окрузі (Сосницька ТГ) організували доставку хліба для жителів сіл канатною Дорогою через Десну, а в селі Олександрівка (Корюківська ТГ) відно­вили і запустили власне виробництво макаронних виробів.



- Потужностей цього мініпідприємства виявилося достатньо, щоб забезпечувати продукцією мешканців не лише нашого села. її пропонували всьому району, — говорить місцевий староста Антон Редін.

Власники підприємства — подружжя Віктор і Людмила Войтенки. Чоловікові 60 років, дружині 59.

- Уперше ми запустили виробництво понад 20 років тому — у період тотального дефіциту. Обладнання (преси, сушарку, насадки тощо) допо­міг придбати брат чоловіка — він живе в Києві. Про те, що справа може не піти, тоді не думали. Ми були набагато молодші й не боялися ризикува­ти, — згадує Людмила Володимирівна. — Виготовляли п'ять видів про­дукції: вермішель, локшину, «зірочки», «ріжки», «гребінці». З реалізацією проблем не було. Аж поки ринок не наповнила дешевша за нашу продук­ція більш потужних підприємств. Через це виробництво довелося замо­розити.

Обладнання не продавали. І хоч воно за майже два десятиліття дещо застаріло, але виявилося цілком придатним для повторного запуску під­приємства.

- Важче було згадати всі деталі виробничого процесу, — продовжує Людмила Володимирівна. — На щастя, із села не виїхав один із наших найкращих колишніх працівників - Сергій Василенко. З його допомо­гою нам вдалося вже в березні все відновити. Щоправда, з попередньо­го асортименту залишилася тільки локшина. Вона найкраще підходить для приготування страв в екстремальних умовах: варити треба всього 2-3 хвилини.

По борошно їздили на Сумщину — до Кролевця. Купували на місце­вому комбінаті хлібопродуктів. Це було далеко не завжди безпечно, а ча­сом і ризиковано, та, на щастя, обійшлося без трагічних наслідків. Мініпідприємство Войтенків працювало до вигнання окупантів.

- Добре, що тоді не вимикали електрики. Попит на локшину в нашому і навгалишніх селах ми задовольняли повністю, - каже моя співрозмовниця. - Потім ситуація повторилася, у магазинах з’явився широкий вибір макаронних виробів і покупці переключилися на них. Наша саморобна локшина виконала свою місію.

ЇЇ розкупили майже всю. На сьогодні в магазині Войтенків залишився тільки один мішок цього продукту.

- Нехай пережите під час вторгнення ніколи не повториться. Але, якщо буде треба, ми відновимо виробництво, - пообіцяли підприємці.

На жаль у глави родини, зараз проблеми зі здоровям. Та в нього є надійний наступник — зять Віктор Івануха.

Джерело: газета “Гарт” від 19.01.2023, Марія ІСАЧЕНКО

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: