44-річний Анатолій Шев­ченко зостався без землі через російський паспорт

Днями за позовом прокуратури Борзнянський райсуд по­збавив права власності но землю уродженця села Ядути Борзнянської громади - 44-річного Анатолія Шев­ченка, який має громадянство росії. Під час перевірки з 'всувалося, що ще 2009 року він отримав у спадок від батька три земельних паї загальною площею 3,7 гектара і з тих пір здавав їх в оренду місцевій агрофірмі.



Якби за цю тему взялися російські пропагандисти, то в їхніх ЗМІ, на­певно. з'явився б сюжет про «безжальних нацистів, які підло відібрали землю в бідного росіянина». Або якась схожа лякалка. Ось тільки за зако­ном Шевченко мав втратити право на землю ще в далекому 2010-му Оскільки в пункті 4 статті 81 Земельного кодексу України чітко ска­зано: «Землі сільськогосподарського призначення, прийняти спадщи­ну іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню». Інше питання — чому відповідальні органи упродовж більш ніж десяти років бездіяли і не позбавили росіянина землі ще ра­ніше. Громадянство рф Анатолій отримав у 2009 році, хоча народився і виріс на Чернігівщині. Про це нам розповіла його мати, 74-річна Раїсі Шевченко, яка й досі мешкає а Ядутах.

- У 2000-му Толя повернувся з армії. Хотів влаштуватися на роботу в Києві, але нічого підходящого не знайшов, тож поїхав із товаришем на заробітки в росію. Там зустрів дівчину, оженився і лишився жити, - розка­зує Раїса Василівна. — У 2008-му році не стало мого чоловіка, який усе жит­тя пропрацював трактористом. Переоформлювати його землю на себе я не стала - вирішила, шо краще хай дітям дістанеться. Оскільки старшо­му синові Сашку ми з покійним чоловіком частіше помагали, то захотіла, щоб земля відійшла молодшому. На початку2009-го Толя приїхав сюди, оформив землю на себе і здав її в оренду місцевій агрофірмі. На той момент він іще мав українське громадянство. - А десь за пів року отримав російський паспорт. За всі ці роки Толя собі і копійки пайових не взяв. Зразу ж виписав дові­реність на мене, тож усі гроші отримувала я. Була мені надбавка до пенсії.

Толя щозими навідував­ся до мене, допомагав по хазяйству. Так було до 2014-го, поки не почала­ся війна. Коли ми з ним зідзвонюємося. син розмовляє виключно україн­ською. Рідної мови не за­був. Мешкає він у Вибор­зі ленінградської облас­ті. Працює заарювальникком на суднобудівному заводі.

- Після 2014-то Анатолій приїжджав до вас?
- Двічі. У 2017-му (на моє 70-річчя) і 2019-му.

- А як він ставиться до російського вторгнення?
- Телефоном він свого ставлення не висловлював, бо ж можуть прослуховувати. Лише казав, що сильно переживає. Та ясна річ, що він проти війни. Як можна бути за, якщо його старшого брата Сашу з ріднею щодня обстрілюють (вони мешкають у містечку Середина-Буда на Сумщині, що на самісінькому кордоні з росією). Я онде недавно дзвонила Саші, то казав: «Лягаємо спати і не знаємо, прокинемося чи ні».

Кілька років тому, вже будучи громадянином рф, Анатолій ще раз уклав із місцевою агрофірмою угоду про передачу паїв в оренду - до 2026-го року. Запитань до паспорта чомусь не виникло.

- Щоправда, згодом в агрофірмі мені сказали, що Толі треба пере­оформити землю на когось іншого, - пригадує мати. - Та я ж у цьому нічого не розумію. Попросила їх: «Поможіть переоформити, а я заплачу скільки треба». Тоді мені нічого конкретного не відповіли, а з часом усе забулося. Аж до сьогодні. Тепер землю конфіскували, ще й штраф при­значили (під штрафом жінка має на увазі 7 443 гривні судового збору, які за рішенням суду має сплатити Анатолій Шевченко. — Авт.).
Односельці кажуть, що суто по-людськи їм шкода Анатолія, адже його покійний батько 40 років пропрацював на тракторі, щоб отримати ті паї і мріяв, аби вони дісталися дітям. Та разом із цим люди переконані: закон є закон. І якщо сільгоспугіддя, прийняті у спадщину іноземними громадянами, мають бути відчужені, то значить так треба. Тим паче якщо мова про громадянство країни-агресорки,яка принесла стільки сліз і горя нашій державі. На сьогодні мати російський паспорт — все одно що бути з вовчим білетом, і небезпідставно...

Джерело: газета “Гарт” від 08.12.2022, Юрій НІКІТІН

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: