Ніжин, Носівка та Нові Млини провели в останню путь своїх земляків-воїнів
23 жовтня Чернігівщина знову була в жалобі. Три наших захисники знайшли спокій на рідній землі. Місцеві жителі Ніжина, Носівки та Нових Млинів зустрічали тіла полеглих на війні живим коридором, на колінах з квітами.
Анікєєнко Олександр загинув 5 вересня 2022 року під Кураховим Донецької області. Народився 08.10.1988 року.
До першого класу пішов у 1994 році до ЗОШ 1-3 ст №5. Першим вчителем була Мартинова Лариса Віталіївна. Після закінчення другого класу Сашу передали до рук вчителя Романової Галини Павлівни. В 5 класі і до 11 класу – класним керівником був Мартинов Микола Петрович. Саша дуже любив свого класного керівника та вчителя і йому присвячував свої вірші. А уроки зарубіжної літератури полюбляв найбільше.
Багато читав книжок, любив допомагати мамі Вірі Григорівні по господарству, саджав плодові дерева, які буйно квітнуть і дають нині плоди, вирощував кроликів, курей, качок, висівав квіти. Часто збирав букети і дарував їх мамі. Також любив дарувати подарунки друзям і рідним, які робив своїми руками.
Мав дуже багато друзів з 11 та 5 школи. Часто любив організовувати різні свята, конкурси та ігри, залучаючи до них навіть молодших за себе друзів. ЗОШ 1-3 ст №5 закінчив у 2005 році і в цьому ж році вступив на підготовчі курси в НДУ Ім. Миколи Гоголя на історико-юридичний факультет. В 2007 році – призвали до лав ЗСУ. Служив в Києві в десантних військах командиром взводу. Неодноразово за старанність та сумлінне виконання службових обов’язків, за високий професіоналізм нагороджувався грамотами та цінними подарунками. В 2008 році – вступив до НДУ ім. Миколи Гоголя на заочну форму навчання.
Після закінчення трьох курсів працював в Київському бюро екскурсій та туризму. Дуже подобалася робота, бо досконало володів іноземною мовою і проводив екскурсії іноземцям.
Саша Анікєєнко мав дружину Ірину та двох діток: 12-річного синочка Платона та 8-річну донечку Аріну, які навчаються в школі-гімназії №17.
Похований на Алеї слави м.Ніжин.
Молодший сержант Ковальчук Євгеній Олегович народився 30 вересня 1991 року в м. Носівка. У 2009 році закінчив Носівську міську гімназію, а у 2012 році був призваний на військову строкову службу до лав ЗСУ.
Захищав Україну Євген ще з 2014 року. З 2014 по 2015 роки брав участь у військових діях на сході України. На деякий час він повернувся до цивільного життя, однак після повномасштабного ворожого вторгнення одним із перших став на захист рідної землі у складі 1-ї окремої танкової Сіверської бригади, служив у мінометному взводі мінометної батареї механізованого батальйону у військовій частині А1815. Євген загинув від закритої черепно-мозкової травми 20 вересня 2022 року.
Солдат Спускан Артем Володимирович народився у селі Нові Млини 1 жовтня 2001 року. Навчався у місцевій школі, після закінчення якої відслужив строкову військову службу в ЗСУ. До повномасштабного ворожого вторгнення парубок працював у Києві, але після 24-го лютого Артем не роздумуючи став на захист Батьківщини.
Вже у березні він потрапив на службу до військової частини А4017 на посаду кулеметника та разом з побратимами звільняв рідну землю від окупаційних військ.
Під час боїв поблизу селища Спірне на Донеччині отримав поранення, яке виявилося несумісним з життям. 5 жовтня 2022 року Спускан Артем загинув.
Gorod.cn.ua
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.