Життя у Косові: враження чернігівської журналістки

Четверг, 8 Сентября 2022 15:35 | Просмотров: 4653

Республіка Косово розташована в центрі Балканського півострова. Ця держава самостійно проголосила свою незалежність у 2008 році і досі залишається частково визнаною в світі. Про Косово в Україні і на Чернігівщині найкраще обізнані ті, хто працював там чи має родинні зв’язки. Водночас під час широкомасштабної війни з Росією Асоціація журналістів Косово започаткувала програму професійного захисту для журналістів. До команди українських медійників потрапила і журналістка з Чернігова Ірина Синельник. Вона мешкає в столиці Косова - Приштині другий місяць і поділилася своїми враженнями про цю балканську країну.

Косово та Україна

Про Косово українці знають небагато і часто ця інформація ґрунтується на повідомленнях сербської пропаганди. І нині медіа в Сербії часто транслюють російські наративи щодо війни в Україні, демонструючи проросійську налаштованість їхніх політиків. Власне в Косово і громадяни, і влада підтримує Україну.

Зустрічаючи українських журналістів місцеві жителі говорять, що добре нас розуміють, бо теж були у такій ситуації. У 1998-1999 роках на території Косово йшла війна із сербськими військами. Близько 1 млн. громадян стали біженцями виїхавши до сусідніх Албанії, Македонії, Чорногорії чи Німеччини, Туреччини та інших країн. До речі, у Вікіпедії, точніше у її російській версії, про одне з великих міст Косово - Призрен - можна прочитати, що там «вигнали усіх сербів під час війни». Але до війни населення сягало понад 180 тис., після завершення - зменшилося на 100 тис. До 90% місцевих мешканців - мусульмани, православні - 1% ( за даними Вікіпедії). То навіть з математичної точки зору - хто кого вигнав? Це трішки схоже на повідомлення росЗМІ в нинішній російсько-українській війні, що «Україна сама себе обстрілює».

Водночас Україна до цього часу не визнала незалежність Косова. Ймовірно, це варто розглядати, як російський слід у нашій політиці - РФ теж не визнала Косово на підтримку Сербії. Росіяни говорили про небезпеку «косівського прецеденту», однак тільки вони використовували його виправдовуючи свої агресивні цілі, насамперед, стосовно України.

Оскільки Україна не визнала Республіку Косово, то відповідно, прямого авіасполучення і посольства чи консульства теж немає. Зараз в’їзд українців до цієї країни - без віз, раніше потрібно було отримувати в Стамбулі, де є дипломатичне представництво Косова. Натомість громадяни Косова до України й до цього часу в’їхати не можуть за своїми паспортами. З цією проблемою зіткнулися косівські журналісти, які хотіли висвітлювати війну в Україні, а також ті, хто хотів підтримати нас у боротьбі з російською армією на полі бою.

Враження про столицю

Столиця Приштина - найбільше місто Косова, де проживають, за різними даними, від 200 до 600 тис. етнічних албанців. Стара частина міста поєднує достатньо хаотичну сучасну та приватну забудову. У місті, зокрема в старому центрі, достатньо вузькі дороги і насичений потік автотранспорту.

Діловий район Приштини

Місцеве населення - понад 90% - це мусульмани, а тому багато мечетей. П’ять разів на день із мінаретів звучить заклик мули до молитви. Хоча у натовпі в середмісті Приштини можна зустріти як жінок у хіджабі, так і в сучасному вбранні. Тобто столиця поєднує, як консервативні релігійні традиціі, так і сучасні тенденції.

Місто активно розбудовується, насамперед, на околицях. Вартість житла в новобудовах досягає 1 - 1,2 тис. євро за метр квадратний.
Нові мікрорайони мають широкі проспекти, сучасні новобудови, торгові центри, крамниці на перших поверхах житлових будинків.

За суб’єктивними спостереженнями, в місті не так багато парків, як і відкритих публічних просторів, спортивних і дитячих майданчиків.

Поблизу столиці немає природних водоймів, тому для відпочинку місцевих жителів збудовано величезний відкритий басейн у парку «Гермія».

Місцеві жителі сміття не сортують, у магазинах все пакують у поліетиленові пакети. Сміття прибирають не завжди вчасно і не скрізь. Це є однією з проблем цієї європейської столиці.

Бульвар Матері Терези в центрі міста Приштина

Стара Приштина

Пам’ятник національному герою Скандербеу

Транспорт

Єдиний громадський транспорт у Приштині - автобуси. Вартість однієї поїздки - 40 євроцентів. Робота громадського транспорту у вихідні бажає кращого, оскільки чекати автобуса доводиться досить довго. На таксі вартість поїздки становить залежно від відстані 3-5 євро. Водночас під час масових заходів, приміром, музичного фестивалю, таксисти за поїздку просили 20 євро. Та місто не дуже велике, якщо є час та бажання, то можна пройтися пішки.
У столиці надзвичайно багато приватного автотранспорту, а найбільша проблема від цього навіть не традиційна «тягучка» в години пік, це паркування на тротуарах. Часто водії дратуються, що пішоходи там взагалі ходять. Припаркувалися на тротуарі - це як загальне правило, оскільки всі так роблять.

Вулички в старій частині міста

Традиційні родини

Чимало місцевих родин - багатодітні. Власне, приштинці говорять, що їх під час війни хотіли знищити, а натомість, населення збільшилося. Часто троє дітей в родині вважається занадто мало, оскільки багато родин виховують 4-6 дітей.

Між тим, немало жителів Косова емігрували під час подій війни 1998-1999 років і не повернулися. Однак вони підтримують дуже тісні контакти з родичами в столиці чи регіонах, і допомагають матеріально.
Традиційно у липні-серпні мешканці інших країн приїздять у Приштину до своїх родичів. Вулиці міста помітно стають дуже велелюдними, а на осінь знову порожніють.

Раніше поширеною була традиція, що молодший син залишається жити з батьками, доглядаючи їх, інші діти відділялися. Якщо є можливість, то купують житло, якщо ні - орендують. Зараз правило щодо молодшого сина не є обов’язковим.

Місцеве населення працює у торгівлі, сфері послуг, ІТ, у сільському господарстві. Люди відкриті та привітні. Українцям співчувають, пояснюючи, що розуміють наші почуття, оскільки все пережили під час своєї війни. В окремих мікрорайонах столиці складається враження, що всі один одного знають. І, приміром, продавець у маленькій крамниці, не маючи чим віддати решту, дає продукти і з довірою говорить, що гроші занесете завтра.
Державними мовами Косова є албанська та сербська. Старше покоління вивчало сербську в школі, а молоді косовари говорять албанською або англійською. Англійська дуже поширена і її знають місцеві жителі на достатньо хорошому рівні.

Знак Ньюборн - один із символів Приштини

Їжа

Жителі Косова дуже полюбляють гострі страви. Солодкий перець, або паприка (у нас його називають “болгарський” — прим.авт.) у них дуже гострий, і в продавця можна спитати, що це не гострий? Ні, аж ніяк, відповість він. Але потім, на наш смак, перець виявляється надмірно пекучим.

Основу місцевої кухні складають страви із борошна та м’яса, солоного сиру. Наприклад, національна страва «бурек» - це пиріг із листкового тіста із начинкою з м’яса або сиру зі шпинатом. Він традиційно круглий. Пиріг «флі» - випікається шарами. Заливається тонкий шар тіста з сиром і ставиться в піч чи духовку. Процес досить довготривалий - на виготовлення страви може піти кілька годин. Цей пиріг смачний та ситний.
Косово межує із Албанією, де є море, тому можна у місцевих закладах поласувати стравами із свіжої морської риби та морепродуктів.
В Приштині величезна кількість маркетів і маленьких спеціалізованих крамниць. Маркети - для загальних покупок, але більшість продуктів купують у відповідних маленьких магазинчиках: м’ясо - в м’ясному, рибу - в рибному, хліб - у міні-пекарнях. Щоб зекономити, місцеві мешканці ходять на ринок.

Ринок на бульварі Приштини щовівторка

У місті також багато різноманітних кафе та ресторанів, і в вони майже постійно заповнені відвідувачами, оскільки серед косоварів прийнято часто ділові питання вирішувати за чашкою кави чи чаю. Алкоголь, особливо міцний, місцеві жителі здебільшого не вживають.
Вважається, що продукти в столиці - дорогі, і ціни постійно зростають. В той час, зарплати в Приштині коливаються в межах 400-800 євро.

Освіта

Про освіту місцеві жителі розказували, що шкільне навчання триває 12 років, починаючи із 6 років. Є державні та приватні школи. Так само і дитячі садки. Приміром, за відвідування дитиною державного дитсадка батьки сплачують 50 євро щомісяця, а приватний, щонайменше, буде удвічі дорожчий. Хоча ця сума може бути значно вищою, якщо там, наприклад, вивчається англійська, або дітей харчують екологічними продуктами.

Медицина

Медичне обслуговування безкоштовне. Лікарні за зовнішнім виглядом схожі на наші. Деякі заклади, насамперед дитячі, мають своїх меценатів та отримують допомогу із заможних арабських країн.
На окремі медичні обстеження у державних медзакладах може бути черга, водночас, у приватних клініках це можна зробити платно, але швидко. Найпростіші препарати можна купити в аптеках без рецептів, але ось із антибіотиками так не вийде.
Місцеві жителі підкреслюють, що із випадками корупції в медицині не мають справи.

Медіа

Косово - перша країна в Європі, яка на державному рівні схвалила рішення про заборону трансляції чотирьох пропагандистських російських каналів. Про це українським журналістам розповіли під час зустрічі в Незалежній комісії з медіа Республіки Косово. І тільки після них аналогічні рішення схвалили в інших європейських державах. У Приштині взагалі зараз немає газет - вони всі закрилися під час пандемії коронавірусу. Є низка онлайн-видань і телеканалів, що користуються популярністю. Водночас діяльність сайтів на рівні держави юридично не регулюється. А на запитання про це представник Незалежної комісії з медіа зазначив, що «пропаганда Росії регулює діяльність усіх порталів».

Gorod.cn.ua