Мобильная версия сайта«Чорні стовпи диму до самого неба»: спогади мешканця Корюківки про каральну операцію 1943 року
Понедельник, 1 Марта 2021 20:57 | Просмотров: 1964
Стратили 6700 жителів Корюківки за два дні та спалили місто. Пам’ять жертв каральної операції, яку провели 1 і 2 березня 1943 року, вшановують цими днями в Україні.
Суспільне розшукало чоловіка, який тоді врятувався від каральних загонів.
Володимиру Костюку 86 років. Він пам’ятає, якою була погода вранці 2-го березня 1943 року. Тоді йому було 9 років, він з мамою та братом тікали з Корюківки, де його односельців розстрілювали і спалювали. Тікали до сусідньої Наумівки.
«Вітру взагалі не було, а з неба падав лапатий сніг, поки ми не вийшли з Корюківки. Потім роз’яснилось, з’явилося сонце, стало видно Корюківку. Ми зупинились відпочити, обернулись, і мама нарахувала 11 стовпів диму. Я запам’ятав: чорні стовпи до самого неба. Мама каже: «Це наша смерть, якби ми на годину другу залишились вдома – нас би не було постріляли б».
Будинок, в якому тепер живе Володимир, стоїть на місці спаленого. До знищення тут був центр Корюківки. Через дорогу – храм, який тоді вцілів. У перший день каральної операції корюківчан заганяли до будинків і там вбивали та спалювали. У церкві люди шукали порятунку.
«Думали, що вони в Бога теж вірять і не будуть розстрілювати. Поліцаям, що оточили церкву, дали команду – відбій. Вони б нас розстріляли та боялися партизанів. Потім на завтра приїхали, всіх хто лишився вивели і розстріляли по домівках», – згадує Володимир.
Врятуватись змогли ті, хто втік з села в ніч після першого дня каральної операції.
«Ми йшли, так одна жінка знайома казала, не йдіть – це перший день каральний, а другий буде не каральний, її розстріляли. Мама сказала: «Ми вже як вирішили, то підемо». І ми лишились живі».
Каральні загони сформовані з есесівців, угорських солдатів, та місцевих поліцаїв вбили 6700 корюківців за два дні. Це найбільша каральна операція Другої світової війни. Так фашисти помстилися за операцію, проведену партизанами.
«В ніч на 27 лютого партизани розгромили ворожий гарнізон у Корюківці, захопили трофеї, а також захопили бранців. Всі розуміли, що Корюківку покарають, але ніхто не розумів, що ціна буде аж такою. 1-го березня із Сновська до Корюківки прибув каральний загін», – розповіла співробітниця Корюківського історичного музею Катерина Онищук.
Карателів було від 300 до 500 осіб. Партизанів було до трьох тисяч, вони стояли у довколишніх селах, але рятувати корюківців не прийшли.
«З’єднання йшло на Волинь – треба було зберігати і боєприпаси і зброю. Багато свідчень показує, що партизани рядові поривались у бій, але командування не давало наказу, а діяти без наказу, це підписати собі смертний вирок», – розповів старший науковий співробітник Корюківського історичного музею Андрій Науменко.
Корюківка після березня 1943 року перетворилась на згарище і братську могилу, каже Катерина Онищук. Попри те, що Корюківська трагедія у своєму роді наймасштабніша, її довгий час замовчували, каже Катерина Онищук.
Ситуація змінилась у 2013 році – під Корюківкою почали зводити меморіальний комплекс. За задумом він поділявся на дві частини – місто живих, і місто мертвих. Їх розділяє річка. Коли з одного боку лунає дзвін – там чутно відлуння – символ того, що люди живі доки про них пам’ятають.
Після ексгумаційних робіт, проведених у місті у 2013 році, останки жертв трагедії перепоховали за річкою – у трьох братських могилах.
З 2014 року будівництво меморіального комплексу заморожене.
UA: Чернігів
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.
Экспорт новостей
