За гектар паю – три тисячі, а за самозахват 1200 гривень

Добавить новость

Понедельник, 4 Мая 2020 14:04  |  Просмотров: 5774

Чергове повідомлення про розорювання луків на Чернігівщині. Тільки по землі поблизу Сосниці п’яте звернення до поліції за квітень. Заяву писали від імені селищної ради. Ще одне вогнище активної боротьби з розорювачами луків — Менська громада. Щороку по декілька заяв про незаконне захоплення і обробіток прирічкових територій (поблизу Блистови, Локнистого, Ушні, Лісок, Бірківки, Максанів і т. д.). У чому причина такого активного захоплення луків?


Протест у Бірківці. Фото з Інтернету

— Головна проблема — законодавець не врегулював питання по зміні цільового призначення сільськогосподарської землі, — переконаний начальник відділу земельних ресурсів Менської міськради Павло Терентієв. — Обробляти їх обробляють, але самозахватом. По Менщині 45 тисяч гектарів розпайованої землі. 20 тисяч — луків. Зараз, з питанням на продаж землі, це — ласий шматок. Ті, хто не попав на розборку землі одразу після розпаювання, тепер переорюють луки.

За гектар паю людина отримує три тисячі гривень (у середньому — 9-10 тисяч гривень за пай). А от втрати по одному гектару від самозахоплення держава оцінює в 1200 гривень. Виходить, сплатити державі ще дешевше, ніж взяти пай у власника в оренду.

27 квітня був у Бірківці. Там деякі власники паїв навіть не знають, що їх луки розорюють. В оренду землю у них не брали. Хоча, оренда такого паю взагалі копійчана, бо ніхто не робив нормативно-грошову оцінку луків, по 500 гривень за гектар, і досить.

Корів нема, але ми оформлюємо землі під громадські пасовища (їх агропідприємства не ризикнуть переорати), щоб під хатою у людини не ріс соняшник, а на голову не бризкали хімією з оприскувачів.

— Чим небезпечне розорювання луків?

— Водною ерозією (руйнуванням). Вітрову ерозію ми вже маємо, а водна — ще страшніша, зупинити її майже неможливо і дуже затратно.

Ще один нюанс, вирощують модифіковані соняшник, кукурудзу, сою. Обробляють Раундапом (від бур’янів), гербіцидом, котрий викликає рак, це беззаперечний на сьогодні факт. При розорюванні луків, пестициди потрапляють у воду. А потім кияни її п’ють. За 10-15 років матимемо колосальні проблеми зі здоров’ям. Мені відомий факт, що жінки, котрі працювали у свинарнику, не могли народити нормальну дитину. Ото і чекають, в майбутньому, новонароджених з одним оком чи двома пальчиками.

— В економічному плані, наскільки вигідне розорювання луків?

— Для розорювача — вигідно. Власник, як був старцем так і лишиться. Йому було б вигідніше лікарські трави збирати і продавати, ніж здати пай в оренду. Чи сіна для корови виростити. А то тонна сіна три тисячі гривень. На зиму треба три тони. Плюс доставка. От і віддай десять тисяч на зиму для худобини. А чи отримаєш їх від оренди лугової землі?

Жителі Локнистого відстояли!

Минулого року по захопленню луків гриміло Локнисте Менського району. Землі там хотіло обробляти ТОВ «Сіверський край» (як і в Бірківці). Цього року — луги не орані.

— У нас по сільраді близько 1300 жителів, тримають 500 корів, луки відстояли, бо людей заділи за живе — вони ж там сіно косять для своєї худоби, — переконаний сільський голова Локнистого Володимир Кручко. — Чи надовго тиша, не знаємо. Земля під-луками — десь триста гектарів. Обробляти хотіли десь третину. Виорали до 12 гектарів, народ піднявся. Справа утому, що ділянки тих, хто погодився і тих, хто відмовився укладати договори оренди — у шахматному порядку. Коли це не луки, то власники паїв можуть мінятися ділянками. Лугами не хочуть, бо заготовляють на них сіно для своєї худоби. А як же орати? Самозахватом? Після бунту місцевих, була укладена угода між обласною радою, «Сіверським краєм» і активістами — розібратися, які паї здають в оренду, які ні і т. д. Представники ТОВ не приїжджають. Поки не орють цього року. Та ще й якісь там питання були по орендній платі,чи не всім виплатили, чи не всю суму.

— То люди самі відстояли землю?

— Можна сказати і так. То ж не землі запасу, не сільрадівські. То людські паї. Вони самі ними розпоряджаються. А люди виявилися активними. Он у сусідніх Боромиках землі вночі розорювали, стовпи валяли, місцеві не впорались.

Вікторія Товстоног, тижневик «Вісник Ч» №18 (1772), 30 квітня 2020 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: