Поиск в разделе "Для туриста":

расширенный поиск

Авторитет європейського масштабу - Ілля Васильович Буяльський

Меморандум І.В. Буяльського

    У травневому числі "Медицинский журнал" (1866 р.) опублікував повідомлення про наміри Медико-хірургічної академії через 20 років після виходу у відставку вшанувати 50-річчя лікарської діяльності І.В.Буяльського, одного з найталановитіших хірургів не тільки в Росії, але й світу, великого патріота своєї батьківщини і народу.
    На урочистому засіданні конференції Медико-хірургічної академії трудова діяльність Буяльського після привітання була відзначена золотою медаллю, спеціально виготовленою П.Брусніциним на замовлення. На лицьовому боці медалі (розміром 62 мм) зображено погруддя ювіляра в профіль у військовій формі і з орденами. По окружності напис "Від імператорської медико-хірургічної Академії та російського медичного стану".
    На зворотній стороні медалі у вінку з лаврових і дубових гілок, напис "1864 липня 24 з височайшого дозволу заслуженому професору Іллі Васильовичу Буяльському на згадку п'ятдесятиліття на теренах служби та науки". Учасникам цих ювілейних урочистостей були виготовленні такі ж медалі з срібла та бронзи.
    Діяльність І.В.Буяльського була настільки багатогранною, що викликає просто подив - як одній людині вдалося виконати таку масу складної розумової та фізичної праці? Не було такої галузі медицини, до котрої не доторкнувся вчений-ентузіаст.
    Хірургічні теми досліджувались в особливій сув'язі з анатомічними. Та широкий кругозір Іллі Васильовича охоплював - фізіологію і акушерство, патологічну анатомію і терапію, гігієну і судову медицину, фармакологію та історію науки. До речі, всі наукові праці упродовж свого життя І.В.Буяльський публікував російською мовою.
    Так українець в силу обікратних обставин працював не на батьківщині, писав не рідною мовою. Багато з його праць перекладені іноземними мовами і здобули всесвітнє визнання.
    У радянській історико-медичній літературі приховувались факти про його власність і дворянську належність.
    Між тим Буяльський був багатим поміщиком. Заможних людей він лікував за високу платню, а з бідних не брав і копійки. У Петербурзі І.В.Буяльський мав три власних будинки, маєтки в Самарській і Новгородській губерніях.
    23 квітня 1861 р. І.В.Буяльський одержав цивільний чин "таємний радник", що відповідає військовому "генерал-лейтенант". Факт дворянської належності відомий у дожовтневій літературі. Опис і зображення дворянського герба були невідомі.
    Вдалося віднайти зображення і опис дворянського герба (Є.Грибанов, 1998) в XI (не виданому) в томі "Общего государственого гербовика дворянских родов Всероссийской империи" під № 152 (ЦГИА в Москві, ф. 1411, 0.1, с. 101).
    Опис його такий: в червоному щиті срібна знизу розколота з поперечного стріла вістрям вверх. Під щитом дворянський шолом з короною. Нашоломник - три срібних страусових пір'їн, намет червоний з сріблом. Девіз: "Sagitte Salutis (стріла спасіння) срібними літерами на червоній стрілці".
    І.В.Буяльський - визначний громадський діяч в середовищі лікарів. Він був членом Віленського медичного товариства (з 12 січня 1822 р.), Московського фізико-медичного (з 2 жовтня 1822 р.), почесний член Віленського університету (з 25 січня 1830 р.), ординарним членом Московського товариства (з 30 січня 1830 р.), членом Віленської медико-хірургічної академії (з 21 вересня 1837 р.), почесним членом Медичної ради Міністерства внутрішніх справ, членом Товариства російських лікарів у Санкт-Петербурзі (з 19 лютого 1838 р.), почесним членом Харківського університету (з 20 серпня 1838 р.) і Петербурзької медико-хірургічної академії (з 6 жовтня 1844 р.), Московського університету (з 28 липня 1864 р.), Товариства російських лікарів у Москві (з 15 вересня 1864 р.), членом Американського філософського товариства у Філадельфії (з 6 січня 1833 р.) і Віденського медичного товариства (з 24 березня 1854 р.).
    За свою подвижницьку і ревну працю І.В.Буяльський був нагороджений імператорськими нагородами. Він - кавалер орденів Св. Володимира 3-ї ст, Св. Анни з короною 2 ст., Св. Святослава 1 ст. та ін.

Версия для печати