Сторінки музичної освіти Чернігівщини

Характерні риси сімейного музичного виховання на Чернігівщині у другій половині XIX ст.

    І.І. Лізогуб ввійшов в історію української музичної культури, перш за все, як автор першої вітчизняної сонати для фортепіано і віолончелі - видатного твору українського музичного романтизму першої третини XIX століття та активний організатор музичного життя на Чернігівщині. Приміром, сучасник композитора М.А. Маркевич писав про нього як про "превосходного музыканта, пианиста, виолончелиста, певца и композитора". "Серьезными знатоками музыки" вважав братів Іллю та Андрія Лизогубів відомий художник Л.М. Штернберг, який після перебування в 1852 р. у Седнівському маєтку згадував: "По звонку мы сходились в дом к завтраку и обеду; купались на просторе в реке; вечером брали уроки пения у Ильи Ивановича Лизогуба, который был замечательным учителем и обладал безграничным терпением. Мне случилось останавливаться у окна гостиной, по дороге к реке, чтобы видеть, как Илья Иванович учит дочь доктора с таким же терпением и выдержанностью, как нас, и стоя незамеченный, я любовался идеальным учителем; девочка играла на рояле, а он на виолончели, с терпением поправляя и повторяя одно и то же". А один з перших бібліографів Лизогубів Г. Милорадович підкреслював: "Лизогуб с молодих лет любил музыку, много играл, к нему часто наезжали музыканты, играли трио, квартеты. Последние годы он жил в Чернигове, и у него постоянно были музыкальные вечера". Зокрема, газета "Черниговские губернские ведомости" (17.02.1850г.) відмічала активну позицію братів Іллі та Андрія Лизогубів щодо організації сімейних музичних вечорів у Чернігові. Відомо також, яку важливу роль відігравав 1.1. Лизогуб у житті та творчій діяльності Т.Г. Шевченка.
    Іван Іванович Гаврушкевич був відомим в Росії віолончелістом. Особливим авторитетом користувався в Петербурзьких музичних колах. (І.І. Гаврушкевич в молоді роки працював дрібним службовцем у Петербурзі). У результаті цілеспрямованої роботи над собою йому вдалося досягти не лише вершин виконавської культури на своєму улюбленому інструменті віолончелі, але й бути "всегда желанным гостем среди любителей и знатоков камерной музики и ему неоднократно приходилось - (не публично, а в ограниченном, интимном кругу) участвовать в квартетах, квинтетах и т. д. вместе с музыкальными светилами того времени - каковы. Львов, Пикель, И.Я. Афанасьев, Дробиш, Карл Шуберт, О.К. Гунке, Бородин и др." І.І. Гаврушкевич був добре знайомий з М.І. Глінкою. Проживаючи, після повернення з Петербургу, на Чернігівщині - був у постійній переписці з видатними діячами російської музичної культури О.Ф. Львовим. В.В. Стасовим та ін. В середовищі чернігівської музичної громадськості І.І. Гаврушкевич був неперевершеним авторитетом у галузі камерно-інструментального виконавства, та церковної музики.
    Іван Григорович Рашевський війшов в історію української культури, в першу чергу, як художник. Але, як пише у своїх спогадах Софія Русова: "Іван Григорович Рашевський, губернаторський урядовець, був артистом у повному розумінні слова: сам видатний маляр, він любив також музику і добре розумівся на ній".6 Його помешкання було постійно в епіцентрі музичного життя Чернігова. Багато місцевих та приїзжих музикантів збиралися у нього на домашні концерти.
    Користуючись своїм положенням наближеного до урядової верхівки губернії, він умів "виривати у губернатора дозволи на концерти, українські вистави, на громадську бібліотеку". Рашевський вів активну культурно-громадську діяльність і був причетний до організації різноманітних виставок художників, брав безпосередню участь в організації та проведенні літературно-музичних вечорів допомагав у організації концертів М.В. Лисинка, виступав у якості читця, а також рецензента багатьох мистецьких заходів.

Версия для печати