Сторінки музичної освіти Чернігівщини

Деякі особливості музичної освіти на Чернігівщині у XVIII на початку XIX ст.

    У другій половині XVIII ст. Глухівська школа працювала під безпосереднім контролем президента II Малоросійської колегії П. Рум'янцева, який, між іншим, своїм наказом розширив навчальний план школи, запровадивши до нього танець як обов'язковий предмет. Ним також було направлено Глухівського регента і чотирьох півчих, що залишилися в школі, до всіх полків. У результаті відбору "забрано было в малороссииских и слободских полках свыше восьмидесяти человек хлопцев. Из их сказалось годных 33 человека, а именно: басиста 2, тенористов 5, дышканцистов 6, алцистов 16, да определены в музыканты 4".
    Хоча діяльність Глухівської школи не знайшла свого достатнього висвітлення в документах, все ж є відомості про те, що існувала вона не один десяток років.
    Зокрема, в лютому 1758 р. було відряджено з метою набору співаків до Придворної капели півчого Степана Андрєвського "в Киев и Малороссию для сыскания и набору как при монаетырях, так при домах архиерейских, архимандричьих, в малороссииских полках и в прочих местах, и привозу ко двору е.и.в. малых певчих, где и каких он по способности голосов проведать и выбрать может".
    Йому вдалося відібрати 13 хлопчиків, після чого вони "бмли отправлены в Глухов, во определенную тамо для обучения оных певчих квартиру, для чего было куплено 7 кибиток, а для препровождения их командировану два рейтара. В заключение был еще отыскан и отправлен в Глухов один "тенористой".
    Період найбільш активної діяльності школи припадає на 40-50 рр. XVIII ст. У школі викладали досвідчені майстри музичної справи Н.В. Шолупіні, О.П. Брежинський, Ф.Ф. Яворський, К.Ф. Коченовський, Ф. Нечай та інші.
    Музично-виховні традиції школи глибоко вплинули на творче формування видатних діячів української та російської музичної культури Д.С. Бортнянського, М.С. Березовського, М.Ф. Полторацького, Г.М. Головні, Г.С. Сковороди та ін.
    Після відкриття в 1740 р. за зразком Глухівської співацької школи музичної студії при Придворному хорі її значення поступово звужується.
    Але Чернігівщина й надалі продовжувала слугувати базою для постачання музик до царського двору та музичних колективів Росії. Подібні набори протягом XVIII ст. носили систематичний характер. Географія цих пошуків постійно розширювалась. У 80-90-х рр. XVIII ст. підготовчий центр набору малолітніх півчих переходить з Глухова до Новгорода-Сіверського , де цей обов'язок було покладено на "надворного советника" А.А. Рачинського.
    У 1814-15 рр. набором півчих займався "инспектор придворной певческой капеллы Николай Толстой", якого було спеціально відряджено з цією метою до Чернігівської губернії. Після проведеної роботи він повідомляв: "набор окончен, и распологаю скоро отправиться в С. Петербург с набранными мальчиками коих число состоит 22-а человека". 1842 р. роботу "в укомплектований капеллы" на Чернігівщині проводив "певчий придворний капеллы Василий Иванов".
    Поїздки з метою набору співаків до Придворної капели базувалися на чітко продуманій організаційній основі: як правило, найбільш досвідчений співак Придворної капели мав на руках настанову, згідно якої духовні і світські власті повинні були всіляко сприяти пошукам добрих голосів. Місцеві власті розсилали циркуляри по монастирях, аби посланцю "чинили вспоможение".
    Наприклад, саме так у 1838 р. було організовано поїздку до Новгорода-сіверського, Воронежа (зараз Сумської області). Ніжина, Чернігова М.І. Глінки, який на той час очолював Придворну співацьку капелу. Його супроводжували "учитель пения Д.Н. Палагин, певчий Н.Н. Шеинов, дядька Г.П. Саранчин".

Версия для печати