Сборник исторических статей о Чернигове

"И при оной школа деревянная..."

      Нам дісталося у спадок неоціненне багатство - святі храми Божі, які сьогодні є візитною карткою нашого міста, і визначають основні контури древнього міста на Десні. Але яким саме був наш Чернігів протягом століть, як жили наші прадіди, які проблеми їх турбували - все це залишилося за завісою часу. Скажімо, яким був Чернігів 240 років тому? Деякі уявлення про це дає "опись городу Чернігову" - унікальний історичний документ, надрукований у часописі "Сіверянський літопис". За вказівкою імператриці Катерини II з метою остаточної ліквідації козацької держави на теренах"обезголовленої" Гетьманщини було утворено малоросійську колегію на чолі з графом П. Рум'янцевим.

      Цей могильщик" України відразу і заходився наводити "московські порядки" на нових, окупованих територіях, почавши з генерального опису України, який увійшов в історію як "рум'янцевський опис. Восени 1765 року цією справою заопікувалися і урядовці Чернігівського магістрату, зокрема бурмістр Григорій Бублик та Вайця Леонтїїв. працю яких узагальнив магістрацький канцелярист Мусій Бочко.

       Ось деякі фрагменти цього опису.

      "В старом городе церков каменная Воскресения Христова, обветшалая; церков деревянная Архистратига Михаила, при оной церкви школа деревянная; Полковая Канцелярия каменная; караулня деревянная при Замкових воротах; по улици Киевской, йдучи з города сквозь ряд лавок крамних в правую сторону - Секвестр Полковий каменний; церков старинная каменная Преображения Господня, соборная, с трема пределами; монастир Катедралний, каменною оградою обведенний, и при оном камен-ние школи, в коих обучаются Латинскаго язика; а на левую сторону, при воротах Киевских, караулная деревянная изба; да при Водяних воротах тож караулная деревянная изба; особливо того, в Замку церков деревянная во имя Черниговских чудотворцев Князя Михаила и Болярина его Феодора; там же пороховой погреб деревянной и цехаузние амбары; на Новом месте, по Глуховской улици - мясницкие и рибние лавки, от Магистрата вистроенние, над ровом; болница для нищих, до Николской церкви принадлежащая; по Лоевской улици, в правую сторону з города йдучи: церков Николая Чудотворца деревянная, и при оной школа деревянная ж; церков деревянная ж Богоявления Господня и при оной школа; на левой стороне болница для нищих, до той же Богоявленской церкви принадлежащая; да за городом, по той же улици влево церков Сретения Господня и при оной болница для нищих, а напротив чрез улицу школа, деревянние; по Любецкой улици, у проулку, на правой стороне церков деревянная Воздвижения Честнаго Креста и при оной школа деревянная по той же улици, за городом - болница для нищих в левую сторону, а вправую - мясницкие лавки, для ярмонков вистроение, а неподаль от них монастир девичий Пятничий; там же, на Пятницком поле, по дороге Любецкой - крайние салаши, для ярмонков, от Магистрата вистроенние деревянние, и при них шинковие салаши ж, от обивателей разного звания, для такових же ярмонков вистроенние; по Киевской улици, в левую сторону, в угле - церков каменная во имя Святыя Великомученицы Екатерини, и Яри оной болница и школа деревянние; по той же стороне улици, за новими, бывшими в Новом городе. Киевскими воротами - Бурса, где пристанище имеют разного звания люде, обучаючиесь в здешних училищах Латинского языка; по той же улици, в правую сторону, в проулку - церков деревянная Покрова Пресвятыя Богородици и при ней школа; да на Подоле, к той улици тилом прилеглость имеет монастир Успенский Елецкий Черниговский, оградою каменною обведенной; а дале, по той же дороге, вскрай всего жителст-ва, на горе Болдинской - Троецкий Черниговский монастир в каменной ограде. На Застрижений, на проулку, з Глуховской улици в левую сторону идучом, две церкви в одном цвинтари: Вознесения Господня и Святой Великомученици Варвары, и при них болница для нищих и школа деревяние.

      А в Новом городе и за городом болших улиц четири: една Глуховская, от Прогорилих ворот понад валом, чрез плотину, названием Гноевую, и Мост на речки-Стрижне, йдучая; другая, от тех же ворот прямо на Полское местечко Лоев лежачая, називаемая Лоевская, она ж и Гончая; третая, с Киевских ворот к местечку Любечу йдучая, названием Любецкая; четвертая, с тех ворот по Киевскому тракту состоящая, називаемая Киевская.

      Да за городом же, за Киевскими, прежде бывшими в Новом валу, воротами, з Киевской улици вправо к церкви Покрова Пресвятыя Богородицы - три проулки; да в левую сторону с той же улици - четири переулки; да на Подоле, в урочище Лесковице - одна улица, на Онисовский перевоз йдучая, и три переулка; под Замком, на низу, в поселенной на земле Магистратской слободе, произваемой Московской, улиц и переулков шесть".

      Слід сказати, що цей історичний документ до публікації в журналі "Сіверянський літопис" був бібліографічною рідкістю і майже випав з поля зору дослідників. А він, погодьтесь, представляє неабиякий інтерес не тільки для істориків. Виявляється, не такою вже глухою провінцією був наш Чернігів 240 років тому. Були в ньому не тільки храми Божі - були і школи, і лікарні, було і милосердя до знедолених... Тож, говорячи про необхідність духовного і національного відродження, - нам є на що орієнтуватися.

      Павло ПО
      Щотижневик "Чернігівські відомості"

Версия для печати