Сборник исторических статей о Чернигове

Землетруси і торнадо по-чернігівськи

      Хоч і кажуть, що "у природы нет плохой погоды", але наші далекі пращури навряд чи погодилися б із таким твердженням. Це сьогодні ми лише між іншим скаржимося на погану погоду та надто холодну зиму, яка все ніяк не бажає йти геть. А от у давнину у будь-яких природних примхах вбачали гнів небесних сил. За тисячолітню історію Чернігівської землі вона не раз ставала свідком різних природних аномалій. Деякі з них вчені достеменно не можуть пояснити і досі.

      Зловісні знамення
      Наприклад, початок XII століття у Чернігові позначений такою незрозумілою літописною згадкою: "бысть знаменье на небеси по 3 дни, аки пожарная заря от востока и юга, от запада и севера, и бысть світло по вся нощи, аки от луны светяшася". Можна тільки уявити, який жах це явище викликало у мешканців міста!
      Не віщували нічого доброго і сонячні затемнення. Одне з них змальовується у знаменитому "Слові о полку Ігоревім". Темрява раптово обступила князівське військо, яке вирушило в похід, і Сонце на небі стало схожим на Місяць... Новгород-Сіверський князь, однак, уваги на зловісне знамення не звернув, за що і поплатився. Битву Ігор програв, а сам потрапив у полон до половців. Навряд чи виною цьому було сонячне затемнення, але сучасники були твердо переконані - саме небо попереджало про небезпеку. Хоча, з іншого боку, якби князь піддався забобонам і похід відмінив, ми не мали б знаменитого героїчного епосу.
      Втім, це, так би мовити, епохальне сонячне затемнення було не єдиним, яке могли спостерігати чернігівці. Два з них сталися у не такому вже й далекому минулому - якихось сто років тому. І, звісно, в освічених громадян уже ніякого забобонного жаху не викликали.

      Вічна мерзлота
      А от справді реальну загрозу становили морози, які у давнину, здається, відрізнялися особливою підступністю. Наприклад, у XV сторіччі на Чернігівщині страшні холоди вдарили просто посеред літа, знищивши усі посіви на полях. А потім у січні-лютому раптово потеплішало, розквітли сади і повернулися птахи з вирію. Через сто років після цього погода ще раз неприємно здивувала чернігівців. Сніг та морози трималися аж до травня, після чого настала велика посуха, що тривала аж чверть століття. За таких умов і справді неважко повірити у гнів небесних сил.

      Боже прокляття
      У давнину справжнім лихом для хліборобів були нашестя сарани, її вважали справжньою Божою карою. Хмари ненажерливих комах і справді цілком можна порівняти зі справжньою стихією, яка нищила все на своєму шляху. Не обійшло це лихо і Чернігівщину. У документах великі напади сарани згадуються, починаючи з XVII сторіччя. Тоді вона пройшлася Польщею, Литвою та Україною, не оминувши і Чернігово-Сіверщину. Край охопив страшенний голод. А вже через сто років непрохані гості знову навідалися на Чернігівщину. Свідки тих подій переповідали: сарани летіло так багато, що за нею не було видно навіть неба.

      Землетруси
      Особливо багатим на різноманітні природні аномалії виявилося XIX сторіччя. У 1802 році на Чернігівщині стався землетрус, особливо відчутними ці підземні поштовхи були в Батурині. Потім несподівано вдарили сильні морози, а менш, ніж за двадцять років ще один землетрус потривожив мешканців Чернігова, Ніжина і Стародуба. У червні 1842 року околицями Чернігова пронісся потужний смерч, який повиривав з корінням ціле житнє поле. Так що цьогорічні погодні примхи ні в яке порівняння не йдуть із минулими витівками Матінки-природи.

      Опена ТЕРЕЩЕНКО
      Щотижневик "Місто"

Версия для печати