Таємниця загадкового апокрифу

...
До публікації цього, без перебільшення, доленосного посту спонукав мене діалог, який відбувся нещодавно з культур-аташе блогосфери Олегом Федоренком. Воліли ми з колегою обмінятися плідними думками з приводу національної самодефекації та протизаплідними посиланнями на першоджерела.

Аж на мить, в процесі перегляду Олегових посиланок, мене немов блискавиця втяла! Я раптово згадав, що в моєму особистому архиві вже котрий рік припадає пилом пожовкла публікація з відомого колись на українських теренах неуково-поцуального журналу "НАШ", в якій невідомий мені автор упевнено стверджує, що колись існував справжній український АПОКРИФ (!) -- "Книга Шевченка-Пралюдини". Ось декілька цитат звідтіль:

"Українець — то не просто штамп у паспорті чи довгі вуса та пристрасть до сала. Це одночасно сакральна традиція та кровне родство. Апокрифічна "Книга Шевченка-Пралюдини" змальовує це так:

"…українці походять не від Адама, а від самого Господа Бога.
Нібито, розчарований після вигнання Адама з раю, Саваоф створив нову людину, яку наділив всіма цнотами, і нарік йому ім’я — Шевченкo..."

"І поселив тую людину Господь Бог біля себе — на схилах дніпровських, і побудував Шевченко Київ, Чернігів, Полтаву та Дніпродзержинськ та інші міста українські, і побачив Саваоф, що це — добре, і відпочив від праць своїх. А Шевченко підкорив Дніпро, послав людину в Космос і опанував атомну енергію, трохи не завоював світ, а потім зрозумів, що краще України нічого нема, і сів на березі Чорного моря та й заплакав..."

"І народжував Шевченко дітей від дочок Адамових, і нарік їм ім’я — українці. І поселив Шевченко діточок своїх на тій землі, що Бог був подарував йому, а тоді розшматував тіло своє на Ліво- та Правобережну Україну, і поставив заповіт народу свому: жити у злагоді, в мирі — як в людині ліва рука у злагоді із правою, так само і півкулі мозку, і навіть яйця.
І там, де тікла кров Шевченка, земля перетворилася на чорнозем, тому в Україні з тих пір найродючіші землі. Але не вмер Шевченко, душа його живе в українському народі, тільки роздроблена."

"І коли всі українці второпають, що вони і є одне й те cаме, і не лишиться серед них ані галичанина, ані донбасівця, ані бодай одесита чи ньюйоркера, то пробіжить між ними на кшталт електричного струму, і здригнеться земля, і повстане Шевченко, і розправить члени свої, і буде він правити світом впродовж двох тисяч років."

Серед першочергових та найважливіших для національного Космосу кроків мало бути б прийняття всіма українцями єдиного прізвища — Шевченко. Сама етика мусить бути виправленою з урахуванням того, що українці — то істоти більш перфектні, ніж решта людей. Етичний принцип українця має бути таким: "Роби все, що хочеш, але не роби лиха іншому українцеві чи українці" . Цей етичний принцип має бути наріжним. І ось коли всі українці зрозуміють цю свою особливу місію, і стануть подібними один до oдного, наступить час Небесної України. От як написано в апокрифі:

"Кожного українця Господь за вуса підниме до раю, подивиться у очі:
— Опанас Шевченко? — Так, Боже!
— Назар Шевченко? — Я, пане Єгова!
— Гнат Шевченко? — Так, добродію!
— Проходьте, діти мої, — скаже Саваоф.

А тоді вже назавжди закриє Рай, бо після українців не залишиться святих людей на Землі. Адже москаль п’є, жид багатіє, італієць ї#еться поза шлюбом, а голандці скрізь пі@араси".





...

СУТТ'ЄВЕ ДОПОВНЕННЯ :  на верхньому малюнкові маємо ймовірний вигляд обкладинки до майбутнього видання Книги.
На нижньому -- реконструкція за текстом апокрифу фрагменту "жизні будущєго віку".

...