АПОКРИФ

Вот как бывает, друзья: хотел отдохнуть, рисуя некую безделушку, и вновь увлёкся, и превратил ничего вначале не значивший набросок в готовый образ для какого-нибудь патриотического мультфильма, который наиболее впечатлительные зрители смогут увидеть, вероятнее всего, во сне.

Тут же вспомнилось, что в моих архивах уже который год припадает пылью апокриф, нагло изъятый из когда-то культового журнала "НАШ", будоражившего незрелые умы в 90-х. Неизвестный автор, доказывая существование загадочного апокрифа, над расшифровкой которого в советское время, якобы, работал некий полу-закрытый НИИ, приводит несколько цитат из первоисточника. Вот они:

"Українець — то не просто штамп у паспорті чи довгі вуса. Це одночасно сакральна традиція та кровне родство. Апокрифічна "Книга Шевченка-Пралюдини" змальовує це так:

Українці походять не від Адама, а від самого Господа Бога. Нібито, розчарований після вигнання Адама з раю, Саваоф створив нову людину, яку наділив всіма цнотами, і нарік йому ім’я — Шевченкo.

І поселив тую людину Господь Бог біля себе — на схилах дніпровських, і побудував Шевченко Київ, Чернігів, Полтаву та Дніпродзержинськ та інші міста українські, і побачив Саваоф, що це — добре, і відпочив від праць своїх. А Шевченко підкорив Дніпро, послав людину в Космос і опанував атомну енергію, трохи не завоював світ, а потім зрозумів, що краще України нічого нема, і сів на березі Чорного моря та й заплакав від щастя.

І народжував Шевченко дітей від дочок Адамових, і нарік їм ім’я — українці. І поселив Шевченко діточок своїх на тій землі, що Бог був подарував йому, а тоді розшматував тіло своє на Ліво- та Правобережну Україну, і поставив заповіт народу свому: жити у злагоді, в мирі — як в людині ліва рука у злагоді із правою, так само і півкулі мозку, і навіть яйця.

І там, де тікла кров Шевченка, земля перетворилася на чорнозем, тому в Україні з тих пір найродючіші землі. Але не вмер Шевченко, душа його живе в українському народі, тільки роздроблена.

І коли всі українці второпають, що вони і є одне й те cаме, і не лишиться серед них ані галичанина, ані донбасівця, ані бодай одесита чи ньюйоркера, то пробіжить між ними на кшталт електричного струму, і здригнеться земля, і повстане Шевченко, і розправить члени свої, і буде він правити світом впродовж двох тисяч років.

Серед першочергових та найважливіших для національного Космосу кроків мало бути б прийняття всіма українцями єдиного прізвища — Шевченко. Сама етика мусить бути виправленою з урахуванням того, що українці — то істоти більш перфектні, ніж решта людей. Етичний принцип українця має бути таким: "Роби все, що хочеш, але не роби лиха іншому українцеві чи українці". Цей етичний принцип має бути наріжним. І ось коли всі українці зрозуміють цю свою особливу місію, і стануть подібними один до oдного, наступить час Небесної України. От як написано в апокрифі:

Кожного українця Господь за вуса підниме до раю, подивиться у очі:
— Опанас Шевченко? — Так, Боже!
— Назар Шевченко? — Я, пане Єгова!
— Гнат Шевченко? — Так, добродію!
— Проходьте, діти мої, — скаже Саваоф.

А тоді вже назавжди закриє Рай, бо після українців не залишиться святих людей на Землі. Адже москаль п’є, жид багатіє, італієць ї@еться поза шлюбом, а голандці скрізь пі@араси."

Я привёл лишь малую часть публикации, действительно имевшей место в "НАШем" в конце 90-х. По сети доныне гуляют различные куски той статьи, подписанные различными людьми, что лишний раз подтверждает продуктивность дебютной идеи.

Даже если такой книги никогда не было, её стоило бы придумать и пустить в народ под видом обретённого апокрифа ещё тогда, в девяностые. Но, насколько мне известно, на сотворение подобных нео-сакральных текстов с тех пор никто больше не замахивался.

А зря... 

.