Українськісний ГОП-АРТ

Привет, блогоизбранные :)

Как явствует из комментариев, тема сегодня обоюдоострая. Хотя на первый взгляд кажется, что про поэзию.

Во время недавней выставки ко мне с неожиданным вопросом обратилось романтичное дитя студенческого возраста. "Скажите, бывает ГОП-АРТ в стихах?", поинтересовалось оно. В тот момент я замешкался с ответом, а сейчас совершенно точно могу сказать: да, бывает. И он не просто наш – родной, аутентичный, черниговский. Что ещё более важно, он – у к р а ї н с ь к і с н и й.

"А как это?", спросит любопытный читатель. Попробую объяснить. Вот смотрите: есть выражение "святее Папы Римского". Если по аналогии с ним представить себе поэзию, которая украинистее украинской, то это и будет українськісний ГОП-АРТ.

Национальное самоосознание там отточено до запредельной крайности, патриотизм зашкаливает где-то далеко за линией горизонта, а тяга к свободе настолько безудержна и безраздельна, что поэта в его порывах не ограничивают ни мнения полуразложившейся літературної спільноты, ни заскорузлые условности правил стихосложения.

Примеры? Пожалуйста:


Чупакабренятко

Маленька, волохата тваринка захотіла шовковиці
У неї доля важка, вивели її на околиці
Батько з Чорнобиля втік, мама була місцева
Потім самиця здохла, у неї була холера

Вночі тихо крадеться пухнастик, до ласощів дуже охочий
Чупакаброю його звуть, на мумі-тролля він схожий
В цей час у хатині, захлинувсь господар горілкою
Вже третій день у запої чувак, постійно б’ється із жінкою

Дитинча просувалося до дерева, навпростець
П’яний дядько, що вийшов і побачив його, вимовив – це капець
Вухань вже піднявся, щоб зірвати солоденьке,
Та вила селянські пробили йому серденько.



Или вот:

Калач

"Калач особливий" жував я спроквола.
Збагнув не одразу, в чім сутність прикола.
А що як картавий кремлівський діяч
створив на погибель підступний "калач"?

Бо в слові тим калу є левова доля,
а значить не з зерен, що виросли в полі,
не з борошна білого й яйців з жовтками
ліпили цю погань масони з жидками
в тіні Мавзолею рукою Москви,
сміючись картаво: "Давітесь, хохлы!".

Я всіх закликаю, в кім думка повстала:
не їжте хлібин з особливого кала!

Хай точать їх свині, жиди, москалі,
цигани, пігмеї, дрищі, рагулі,
собаки, кацапи, жиди, комуністи,
жиди, пiдopаcи, лесбійки, артисти,
московські попи, модельєри, жиди,
запроданці, зрадники, суки, менти,
дизайнери, хвойди, жиди, грантоїди,
араби, нацмени та інші друїди,
бомжі, депутати, адепти ГОП-АРТа
та решта, кого називати не варто.

Нехай розітре їх Історії швабра!
Нехай їм настане усім
ЧУПАКАБРА!




Может быть у здешних пиитов найдутся свои образчики українськісної поезії? И ещё мне интересно, отгадает ли кто из знатоков двух черниговских авторов вышеприведённых стихир? Я-то их обоих знаю, как облупленных :)