Лазанья «Пішки до Італії», на конкурс «Їмо вдома»

     
      Трохи запізно побачила я оголошення про конкурс, однак рецептом поділюсь.
      Лазанья – блюдо італійської кухні, але ми приготуємо її так по-українськи, що жоден італієць не впізнає. Готую, переважно, коли планується небагато гостей (бо замала форма). Вдається завжди смачна – навіть свекруха просила рецепт, а це говорить не тільки про те, що мені пощастило зі свекрухою.

      Найстрашніший секрет – замість тіста для лазаньї використовую лаваш (чернігівський – найсмачніший). Соуси також готую по-домашньому, без італійських викрутасів. В результаті від лазаньї залишається лише назва та шари. Кількість продуктів можна брати на свій смак, я беру завжди на око, бо не маю кухонних ваг;)

     Отже, для лазаньї «Пішки до Італії» нам знадобиться:
     1. тонкий лаваш – кількість залежить від розмірів вашої форми, у мене цього разу пішло 2 упаковки по 220 г;
     2. для соусу «Болоньєз»:
        - фарш свинячий – 500 г;
        - цибуля ріпчаста – 2 шт;
        - часник – 2 зубчики;
        - морква – 1 шт (велика);
        - спеції: чорний мелений перець, духмяний перець, базилік, орегано;
        - домашній томат (варіанти: розведена водою томатна паста, подрібнені блендером консервовані помідори) – близько 5 ст.л;
        - сіль за смаком;
        - олія для смаження;
    3. для соусу «Бешамель»:
        - масло вершкове – 100 г;
        - борошно – 3 ст.л;
        - молоко – 1 л;
        - мускатний горіх;
        - сіль за смаком;
    4. Твердий сир – 200-300 г.

Приготування:
1. Просимо чоловіка (сина, бойфренда, сусіда, і т.п.) нарізати лаваш за розмірами вашої форми – у мужчин з геометрією краще. Має вийти 7-10 шарів, дивлячись, яка висота форми. З обрізків також можна скласти непоганий шар.


2. Готуємо соус «Болоньєз». Кришимо цибульку та підсмажуємо до прозорості на олії. Додаємо натерту на крупній тертці моркву. Підсмажуємо до золотавого кольору (тут головне, щоб цибуля не набула чорного). Викладаємо цибульку з морквою зі сковороди.


Наливаємо ще трішки олії і вкидаємо подрібнений часник. Отут ви і можете запрягти різати лаваш тих, хто прибіг на кухню на божественний аромат смаженого часнику.
Додаємо фарш, спеції, солимо, перемішуємо. Гарненько попрацюйте з фаршем ложкою, щоб не було великих шматків.


До фаршу додаємо раніше підсмажену цибулю з морквою та томатний соус, і нехай все разом 3 хвилини побулькає.


3. Готуємо соус «Бешамель» (найскладніший етап). На сковорідці розтоплюємо масло. Додаємо борошно, розтираємо, трішки підсмажуємо. Потроху вливаємо молоко, постійно помішуючи.


Спочатку буде здаватися, що це безкінечний процес, і це місиво ніколи не стане соусом. Стане. Трішки терпіння і консистенція дуже рідкої сметани – це те, що нам треба. Солимо так, щоб було смачно, додаємо мускатний горіх.


4. Складаємо лазанью. Отже, в нас є дві сковорідки з соусами і стопка дбайливо нарізаних чоловіком лавашів.
По дну форми розмазуємо 3 ложки соусу «Бешамель», щоб нижній лаваш не пригорів. Далі кладемо лаваш, намазуємо його молочним соусом «Бешамель» так, щоб не залишалось сухих місць. Потім рівномірно розподіляємо м’ясний соус «Болоньєз» (багато його класти не потрібно – все разом і так вийде ситно).


Знову лаваш, Бешамель, Болоньез. І так до останнього лаваша, який змазуємо тільки молочним соусом, фарш не кладемо.
5. Закриваємо форму фольгою і ставимо в духовку на 30 хв при 180 градусах. Знімаємо фольгу, щедро посипаємо натертим сиром і ставимо ще на 5-7 хв, щоб сир розплавився і трішки підрум’янився.


    Готую лазанью звечора, а назавтра розігріваю в духовці. Доведено - так смачніше, та й менше клопоту перед приходом гостей;)
    Ріжемо на порції і нехай італійці облизуються.