Вибори в США: частина 1. Кампанія

Нижче приводжу уривок своєї великої статті про систему виборів в США. Сьогодні там останній день кампанії. Завтра о 14.00 за Києвом перші американці підуть на дільниці голосувати (хоча першими їх назвати не можна, адже 30% вже проголосували достроково). Ви не знайдете тут опису кампанії 2008 та боротьби Обами та Маккейна. Я більшість часу провів в традиційному штаті демократів, тому саму кампанію бачив тільки по телевізору. В той же час, досить детально ознайомився з виборчою системою та технологіями. Загальний і занадто скорочений огляд нижче. Пізніше буду викладати в блог інші частини матеріалу.

В 1860 році Абрахам Лінкольн був обраний президентом жодного разу не залишивши місто, в якому він проживав (Спрінгфілд, штат Іллінойс) та не виголосивши жодної промови. Через 100 років на попередніх виборах республіканської партії Ричард Діксон проїхав більше 100 000 кілометрів, виголосив 212 промови, побував в усіх 50 штатах і програв.

Часи Лінкольна давно минули. Сьогодні кандидати на головну посаду країни долають всі рекорди по кількості зустрічей з виборцями.

Виборча кампанія в США – висок підготовлена вистава, в ході якої кандидати заповнюють ефіри політичною рекламою, підготовленою на основі результатів опитувань громадської думки. Зробити це в країні з населенням понад 200 млн. чоловік надзвичайно складно.

Основна частина кампанії відбувається в штатах, що не визначилися. Майже в усіх штатах працює правило „переможець забирає все” (виключення два штати, де голоси діляться пропорційно). В більшості штатів результат відомий – він склався протягом багатьох років. Там кандидати фактично не ведуть ніякої кампанії – немає сенсу.

Кандидати готові вкладати всю енергію у великі штати, де у них є шанси перемогти, символічно з’являються в штатах, де мають традиційну підтримку і зовсім не працюють там, де у них немає шансів.

2008 рік – знову виключення. В зв’язку з надзвичайно низьким для Америки рівнем підтримки республіканця Буша, Маккейн повинен вести кампанію в традиційно республіканських штатах, щоб мобілізувати традиційних республіканців, багато з яких готові проголосувати за Обаму.

Цікаво, що в США майже не роздається передвиборча агітація (навіть, під час зустрічей кандидатів з виборцями). Агітаційні листівки можна ... придбати в магазинах за 3 та більше американських доларів. І купують! Це, мабуть, було найбільшим відкриттям для мене, який звик, що макулатура завозиться в штаби тонами та поширюється де тільки можна.

Основними методами кампанії є зустрічі з виборцями та реклама на телебаченні (саме на неї витрачається більшість коштів). На цих виборах надзвичайно важливу роль відіграв Інтернет (зокрема, різноманітні блоги та нові сайти типу YouTube, Faceboo і MySpace). Він докорінно змінив багато аспектів кампанії.

В 2008 році регіональна преса на виборах відігравала не меншу роль, ніж авторитетні загальнонаціональні газети.

До-речі, в країні „свободи та демократії” абсолютно нормально реагують на те, як впливові газети публічно підтримують одного з кандидатів. Так, 113 головних центральних газети відкрито підтримали демократа, і лише близько 30 республіканця.

Зовнішньої агітації у вигляді біг-бордів, лайт-боксів немає взагалі (за виключенням окремих штатів). Єдиний варіант цього виду реклами – агітаційні стенди на садибах біля будинків, які погоджуються розмістити на своїй приватній території прихильники того чи іншого кандидата.

Важливу роль на цих виборах відіграє також телефонний обдзвін виборців, під час якого агітатори переконують голосувати за свого кандидата. Зазвичай, виборець отримує за час кампанії не менше 5 таких дзвінків.

І звичайно дебати. В цьому році відбулося 3 тематичних дебатів між Обамою і Маккейном, які мали величезний вплив на виборців. До телевізорів був прикутий кожен третій, а то й половина американців.

Соцопитування в США проводяться раз на 3 дні (в завершальній фазі частіше), а також до і після дебатів. Таким чином, кандидати, експерти та виборці легко можуть відстежувати ефективність тих або інших заходів учасників кампанії.

Приємно вразила велика кількість справжніх волонтерів, які працюють агітаторами або співробітниками штабів. Крім часу, вони вкладають в кампанію і інші ресурси – наприклад, здійснюють велику кількість дзвінків з власного номеру, або за свої кошти їдуть агітувати в сусідній штат. Переважно, це пенсіонери.

В цьому сенсі показова одна історія, свідком якої я був. На вихідних ми брали участь в роботі агітаційних бригад. Агітатор отримує карту міста, на якій відзначені його прихильники, противники, та ті хто не визначився (на основі даних реєстрації виборців). В одному з будинків, де мешкав його прихильник, він спитав – чи не хоче той розмістити на своїй приватній території щит з агітацією за одного з кандидатів. Відповідь мене вразила – „Так, звичайно. Скільки я вам маю заплатити?”.