Невгамовний Карпачов та його ноу-хау

«Роботи немає, грошей катма, ми державі не потрібні, життя не вдалося…» Зараз такі скарги можна почути багато від кого, а особливо від сільських жителів, яким у ці часи ведеться чи не найтяжче. А ось дехто не кляне к лиху долю, бо ж вважає це безперспективним, а засукав рукави й трудиться

- Ми живемо на такій багатій землі! На селі можемо розвивати не лише сільське господарство, а й сільський туризм, і для цього маємо все, що потрібно: мальовничі ліси, рибні річки, неповторну природу, варто лиш це зрозуміти, не бити байдики, а вчитися, підкорювати для себе нові вершини. До речі, це стосується не лише сільського туризму, а будь-якої справи, - упевнений Сергій Карпачов, котрий є власником відомої не лише у Чернігівській області, а й в Україні та за кордоном садиби зеленого туризму «Андріївські озера», адже у гості навідуються й іноземці.

На території бази відпочинку, що розташована у мальовничому куточку Андріївки на березі озера, є лазня, міні-отель, кафе. До речі, весь комплекс господар разом із сином будували власноруч.

- Починав вчитися всьому сам і вчуся досі, - розкриває «таємницю» успіху свого бізнесу. - У наш світ високих технологій це не так уже й складно, за бажання можна будь-яку інформацію знайти у Інтернеті.

Окрім цього, Сергій Олексійович нині обіймає посаду уповноваженого представника Спілки зеленого туризму України у Чернігівській області.

Шість років тому родина Карпачових починала сімейний бізнес «із нуля». А сьогодні до них їдуть за досвідом.

- У нашому регіоні зеленим туризмом займаються лише чоловік із двадцять, а на професійному рівні й того менше. Хоча це досить пристойна альтернатива заробітку в селі. Нещодавно ми уклали договір із міським центром зайнятості на навчання безробітних із сільської місцевості. Наша Спілка нині активно розвиває цю сферу діяльності.

Господар бази відпочинку робить акцент на розвагах й тематичному туризмі. Наприклад, основним направленням медичного є знайомство із лікарськими травами. Сергій Олексійович давно вивчає цю тему, на його обійсті росте чимало корисних для людини рослин, біля яких - таблички з назвами, також він особисто розповідає про цілющі властивості кожного екземпляра.

- Для відпочиваючих організовую екскурсії до лісу, у поле. Пам'ятаю, із яким здивуванням вони слухали розповідь про те, як отруїли Сократа, адже смертельний напій приготували зі звичайного болиголова, що росте у нашій місцевості між заростів чорниці. Деякі лише з моєї розповіді дізналися, чому у них боліла голова, коли збирали ягоди.

Родина Карпачових знається на трав'яних чаях, які вживають самі й пригощають гостей. Нині господар вивчає старовинний рецепт ферментації іван-чаю, який у XVIII столітті вподобала навіть царська сім'я, а тепер ним ласуватимуть і туристи. Окрема пристрасть господаря «Андріївських озер» - вивчення водної фауни.

- Висаджую у озеро різноманітні підводні рослини, це справжня наука, хоч складно, зате цікаво. Тепер на базі нашої водойми навіть студенти й молоді науковці пишуть курсові роботи та дисертації. Я поставив собі за мету - оздоровити водойму природним шляхом, тож довелося перечитати чимало наукової літератури, - із захопленням розповідає біолог-самоучка й економіст за освітою. - Щоб влітку озеро не «цвіло» від синьо-зеленої водорості спіруліни, запустив хлорелу. Вона корисна для риб і очищує воду, до речі, ця рослинка навіть у космос «літала», її вирощували на борту космічного корабля. У кількох місцях встановив генератори інфузорії туфельки, її поїдає маленький рачок дафнія, котрий очищує дно від осаду. Тепер вода достатньо чиста й збагачена киснем, тож планую запустити хижаків - окуня й щуку. Коли є бажання, можна навчитися майже всьому, - упевнений чоловік. - Ось, наприклад, дружина нарікала, що ножі швидко затуплюються, хоч і точив їх як усі, звичайним бруском. Звернувся до професійних точильників, дізнався, що й до чого, встановив удома спеціальний станок. Тепер і дружина задоволена, й односельці несуть гострити не лише ножі, а й циркулярки, бензопили, сокири.

Окрім цього, Карпачови постачають віники у чернігівські лазні. Про технологію їх заготовлення Сергій Олексійович також може розповідати довго й детально.
- Щодня у теплу пору люди женуть худобу на випас. Якось кажу їм, мов чого цілий день байдики бити, корови ж пасуться! - жартує чоловік. - Запропонував в'язати березові й дубові віники. Зараз задоволені, бо мають зайву копійку, дехто по 100-200 штук заготовляє, а я займаюся пошуком клієнтів та збутом.

Технологія цього нехитрого товару хоч і не складна, зате має свої нюанси. Березові віники годяться для звичайної лазні, а там, де є басейни, краще використовувати дубові, вони не так «сиплються» й менше засмічують воду. Є ще одна «залізна» закономірність: якщо шпаки весною прилетіли пізно - дубовим віничком не попаритеся.
- Не дивуйтеся, це дійсно так, - ділиться професійним секретом майстер. - Торік шпаки запізнилися, тож хрущі встигли попсувати геть усе листя на дубах.

Ще один вид заробітку для односельців, якому сприяє Сергій Карпачов, - це торгівля.
- Якось приїхало чимало туристів із малечею, написав для них оголошення «Найсмачніше молоко вам продасть баба Маша», а тій запропонував не їхати до Чернігова на базар зі своїм крамом, а нести його сюди, поближче до міського гостя. Розмели все! Продавчиня задоволена, бо ж «бізнес» пішов на «ура», розповіла подружкам, тепер постійно роблю й їм замовлення. Те ж саме із продажем овочів, фруктів. А що вже до меду, то тут організовуємо справжні екскурсії! Господарі пасік і приторговують, і майстер-клас демонструють: як правильно мед качати та бджіл обкурювати. І туристи задоволені, й пасічники при заробітку.

Окрім цього, Карпачових закидали замовленнями на виготовлення... переносних плетених тинів.
- Кафе та ресторани цей товар розмітають як гарячі пиріжки, коли весною починається облаштування літніх майданчиків із виносними столиками, - розповідає чоловік. - Намагався сам освоїти технологію виготовлення, та не знайшов всієї потрібної інформації. Дізнався, що тини в'яжуть у Домницькій в'язниці, що у Березнянському районі, мають навіть власну плантацію, де вирощують ліщину. Звернувся туди, все показали, розказали. Відтоді маю власну майстерню.

Усе до ладу в господарстві Карпачових і все йде у діло, навіть залишки від спалених дров, на яких гості готують шашлики.
- Просіюю все це «добро», попелом удобрюю клумби, а деревне вугілля використовую у власній міні-кузні, де виковую кочерги. Залишається після туристів і чимало алюмінієвих бляшанок від напоїв, поки що навчився їх розплавляти, тепер гадаю, що б таке цікавеньке й нестандартне виготовляти із алюмінію? - розмірковує над майбутнім ноу-хау невгамовний Карпачов.

Алла Пирог, газета «Наш край» № 104-105 (9348-9 349) від 27 грудня 2014 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.